Передплата 2024 «Добрий господар»

У проєкті пам’ятника Моцарту є своя історія

Щодо встановлення пам’ятника Моцарту у Львові, навколо встановлення якого точаться зараз гарячі дискусії

Думки спільноти Львова розділились на тих, хто підтримує проєкт, та тих хто категорично відкидає його. Другі — аргументують свою позицію невідповідним пластичним рішенням, неможливістю інтегрувати таку скульптуру у сформоване середовище. Але питання доцільності цього проєкту лежить абсолютно у іншій площині.

Не треба копатись у деталях проєкту та ретельно вивчати біографію скульптора. Треба подивитись на цей проєкт ширше і зрозуміти, що він дасть місту у перспективі, та яким буде діалог міста та сучасного мистецтва у майбутньому. Як місто інтегрує не тільки класичне, але і сучасне мистецтво, якою буде нова парадигма формування сучасних урбаністичних просторів, які будуть стики класичного і постмодерного.

Так, цей проєкт є провокативним і кількість та якість дискусій навколо нього лиш підтверджують те, що у Львові проблема інтеграції сучасного мистецтва у львівський простір, особливо в історичному ареалі, є гостро актуальною. Яким має бути культурний міський простір Львова ХХІ століття?

Я абсолютно поділяю думку ініціатора цього проєкту Оксани Линів, що за допомогою цього сміливого проєкту, в культурному розрізі, Львів постане у новому світлі. Зараз цей проєкт є криголамом, який для Львова відкриє простір для нових творчих експериментів.

У суспільному контексті, сучасне мистецтво давно перестало бути музейним експонатом, мистецтво виходить з галерей, музеїв, приватних колекцій і йде жити своїм життям у публічний простір, який відкритий для всіх. Монументальне мистецтво стає маркером якості середовища, а також маркером зрілості громади.

Хороший твір мистецтва оперує метафорами, перебільшеннями, розказується історія на високому емоційному рівні, який зачіпає, дозволяє глядачу співпереживати, викликає емпатію. Хороший твір мистецтва розказує історію. У проєкті пам’ятника Моцарту є своя історія, пластичне рішення відповідає концепції та ідеї, гіперболізація форм, подача контрастують з архітектурою, але водночас і відчувається часовий перехід від минулого у сучасне.

Символічним є те, що нові візуальні форми приходять у простір Львова не з царини візуального мистецтва, а з музики. Музика — це найабстрактніший вид мистецтва; вона нічого не описує і не відображає, вона працює на глибинному рівні з нашими емоціями. І Оксана Линів бере чисту емоцію музики та переносить її у архітектурне середовище. Це абсолютно нова емоція, ще не всім знайома. Цей проєкт працює на стику простору і часу, музики і архітектури, відбувається потужний кроскультурний діалог.

Після цього проєкт будуть формуватись нові діалоги зміст — форма, простір — зміст, класичне — сучасне. Будуть появлятись нові проєкти, ще сміливіші.

Джерело

Схожі новини