Передплатити Підтримати

Не тільки злодійки, а ще й кепкувальниці

Відомо, якими мудрими, кмітливими, водночас хитрими бувають сороки, ворони та інші пернаті цього виду. Недавно переконався, що вони ще й здатні кепкувати з наc...

Пенсіонер Степан Петрович має на заміській дачі двох сторожових собак. Двічі на тиждень приїжджає «з району» на свою фазенду — привозить їм харчі, зде­більшого свинячі реберця, які за час його відсутності Мусі і Броні згодовує сусід.

Того разу собак вдома не було — по­бігли до ставка таляпатися у підігрітій сонцем воді. Пану Степану треба було спішно повертатися до міста, тож, щоб не гаяти часу, висипав оті реберця у дві окремі миски. Повернуться собаки зі своїх гулянок — перекусять.

Видно, Муха і Броня додому не ква­пилися. Замість них трапезувати взяли­ся дві великі… чорні ворони-круки, які літали неподалік. Скориставшись від­сутністю гавкунів, вони почали спожи­вати їхній харч. Вхопили дзьобом з мис­ки по великій кісточці — і полетіли з ними геть.

Приземлилися метрів за 600, на ста­рому крислатому клені, біля автозупин­ки, де саме чекав попутнього транспорту пан Степан. Лапками притиснули кісточ­ку до гілки, і давай обдирати з неї залиш­ки м’яса. А потім, наче дерев’яні цурпал­ки, переламали на шматки і спожили самі реберця. Після ситого обіду кілька разів задоволено каркнули, мовляв, дякуємо вам, господарю, — ми не дали вашому до­бру пропасти…

Степан Петрович сприйняв таку де­монстративну поведінку круків як глузу­вання, кепкування. І навіть — як насмішку. Але не образився. Оцінив воронячу не­посидючість. І подумки посварив Муху з Бронею, які, залишивши заради гульок свій «пост», зосталися без багатого сні­данку.