Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Україна – рай для популістів

Українська жаба (майже дослівний мікс двох живих розмов і одного коментаря у ФБ – у діалозі з висновками)

Будемо відвертими. Відставка Коболєва жодним чином не зменшить рейтингів влади.

1) Для простих людей Коболєв — уособлення несправедливості.

Основний аргумент:

— Він, мудак, отримує зарплату в мільйон у місяць, а я за п’ять (десять, п’ятнадцять) тисяч горблюся. Н*фіг з пляжу.

— Так у нього ж західна освіта, досвід. Він ризикує кожного дня, приймаючи рішення.

— П*фіг. Я теж кожного дня ризикую під маршрутку попасти. Ти бачив як вони їздять? А цих Коболєвих возять з охороною.

— Так, а скільки ж він має заробляти?

— На мінімалку, щоб побачив, як воно простим людям жити. (До речі, те ж саме люди думають і про депутатів і міністрів).

— На мінімалку усіх.

— Так їм же в конвертах олігархи платитимуть?

— Так, а їм і так в конвертах доплачують.

Піпл рішенням Уряду задоволений.

Висновок: від совка нам у ментальний спадок дісталась зрівнялівка. Отак і у школі. Нікого не дивує, що прибиральниця без вищої освіти і молода вчителька отримують однаково.

— А що? Вона корчиться і підлогу миє, а та в чистенькому щось дітям парить.

2) Те, що Коболєва зняли «по бєспрєдєлу» — нікого не цікавить. Справедливість (в розумінні більшості українців) — вища за право:

— Так зняли ж не по закону. Мала звільняти Наглядова рада, а зняв Кабмін.

— П*фігу. Хай ще у нього і усе конфіскують. А то не понажираються ніяк, гади. Молодець Зеленський. Начав їх жучить.

— Так не Зеленський же ж зняв. Шмигаль.

— А яка разниця. Всі під ним ходять.

3) Так тепер у нас проблеми з МВФ будуть. Грошей не дадуть:

— Та п*фіг на МВФ. От у цих Коболєвих та Вітренка, синочка відьминого, і забрать усе, і грошей фатить.

— Так Вітренка ж на місце Коболєва хочуть призначити.

— От, г*ндони, коли вже хтось прийде і постріляє їх усіх?

— Так, а кого призначати треба?

— Та будь-кого, аби порядочний був. І ціну на газ зменшив.

— А платить йому скільки?

— Ну, тищ двадцять.

— Так професіонал не погодиться за такі гроші.

— То хай знайдуть того, хто погодиться.

— А ви б дядьку пішли?

— Та ні, старий я. І освіти нема. Маладьож хай іде.

Висновок: Соціалізм у нас просто погане слово. Асоціація не та. Але пів країни — соціалісти в душі.

Україна — рай для популістів. Європа нам ще років двадцять не світить. І то, якщо ми це покоління молоді не проспимо.

Оригінал

Схожі новини