За два тижні ковіду надолужила проґавлене в кіно десятиліттями. Ділюся списком
Приємного перегляду - і не хворійте!
Перші два тижні ковіду виявились повним паралічем всякої розумної активности, тому цим часом я вирішила скористатись, щоб трохи надолужити те, що була проґавила за минуле десятиліття на великому екрані. І хоч смаки в мене, як казав герой 50 відтінків, специфічні — наприклад, мене професійно цікавлять екранізації. Думаю, тільки з такою настановою (ну, і з ковідом же ж!) можна витримати «Маленьких жіночок» Ґрети Ґервіґ або британську «Леді Макбет» за Лєсковим із Флоренс П'ю, — а проте поділюся, все-таки, своїм коротким списком «корисного переглянутого», ану ж він іще комусь придасться.
Отже:
1."Чекаючи на варварів" (2019) — от що може вийти, коли великий письменник (так, я люблю Джона Кутсея!) не обламується в старості написати доброму режисерові сценарій за своїм романом 40-літньої давности! Браво.
2."The Darkest Hour" (Темні часи, 2017) — випущене на екрани одночасно з «Дюнкерком» (таких збігів у «Міністерстві правди» її Королівської Величності не буває), шикарне й обов'язкове для перегляду британське пропаґандистське кіно — істинний гард-рок важкої патріотичної пропаґанди, раша курить бамбук!
3.The Reader/"Читець" (2008) — давно проґавлена чудесна екранізація чудесного роману Бернгарда Шлінка, до речі, чудесно перекладеного українською. Просто добре кіно, хімічно чиста насолода.
4."An Easy Girl"/ «Моє літо з Софі» Ребекки Золотовські (2019) — відкриття талановитої режисерки, неймовірно милий фільм про дівчаче еротичне пробудження під впливом досвідченішої подружки, тема «Приязні» Лесі Українки (чи моїх «Дівчаток») в декораціях арабського кварталу сьогоднішніх Канн. Запам'ятовую ім'я, стежитиму.
5."Дощовий день у Нью-Йорку" Вуді Аллена (2019) — хто любить Вуді Аллена, буде радий пересвідчитись, що старий усе ще в формі.
6."Німфоманка" (2013) Ларса фон Трієра — не до неї було в 2014-му, тільки тепер подивилась. Фон Трієр геній, але геній епохи, сенс якої порожнеча, про що, власне, я вже писала в «Планеті Полин», хоч і на прикладі іншого його фільму; прекрасно, але вже вчора, — проїхали.
7."Даунтонське абатство" (2019) — фільм, не серіал, теж, коли розібратися, пропаґандистський, але лайтовий — і до чого ж це «найс» у бритів виходить! Ентертейнмент для англофілів.
8. «Додому» (2019) Нарімана Алієва — талановите, хоч і «недоліплене», кіно талановитого режисера, що вартує окремої великої розмови, для якої я не бачу, на жаль, у нас майданчиків.
9. «Юкі» (2020) — ще одна українська стрічка, документальна, золота тема, хороший матеріал, до виконання — є питання (не можна методом простої проекції об'єднувати дідів — учасників Зимового походу і внуків — творців канадського хокею «без масок», історична пасіонарність вимагає від режисера тонших механізмів, ніж закадрове «зродились ми великої години»), але хлопчикам дивитися треба всім, «етонашаісторія».
10. «Захід» Ласло Немеша (2018) — амбіційне кіно молодого режисера, угорська версія Belle Epoque, де «є все», аж більшу частину того хочеться відняти, бо загустий виходить гуляш; для кіноманів.
11. «Анна Франк. Паралельні історії» (2019, Італія) — якісна документалка.
12. «Колетт» (2018) — байопік на любителя (письменницькі байопіки — ще одна моя слабість, відколи український Мінкульт зарубав уже, було, схвалений фільм Нани Джанелідзе «Леся Українка. Узлісся»).
13. «Ігри чемпіонів"/Pawn Sacrifice (2014) — слабенький байопік про одну з найдраматичніших подій в історії шахів, матч між Спаським і Фішером за шахову корону 1972 року, до якого ще, певна, історія культури повертатиметься не раз, бо розсекречених матеріалів потроху прибуває, і трагедія Боббі Фішера ще чекатиме на своїх повноцінних дослідників.
14. «Леді Макбет» із Флоренс П'ю (2016) — для аматорів «художнього перекладу».
15. «Little Women» (2019) — просто для аматорів.
