Натяків і погроз між рядками вистачало
Вперше за багато років послухала виступ Путіна
Годину присвятив внутрішнім питанням, в першу чергу медицині і соціалці. 15 хвилин міжнародній політиці. Україну прямо згадав лише один раз, просуваючи свою тезу про «державний переворот». Але натяків і погроз між рядками вистачало.
Рейтинг Путіна і партії влади має найнижчу за два десятиріччя підтримку. Напередодні виборів до Держдуми послання авторитарного правителя було направлено на вуха свого електорату: багато обіцянок про соцвиплати, турбота про мам, дітей, великий блок про медицину і російські вакцини.
Він оминув вголос згадувати Байдена, Чехію, звідки витурили російських шпигунів під дипломатичним прикриттям, різкі заяви ЄС, не «удосужив» своєї уваги російській опозиції (якої там і немає).
З виступу — тривожно за Білорусь, бо найбільше присвятив «прямій спробі держперевороту і спробі вбити президента країни». «Батька» змушений буде заплатити за цей спектакль про розкриття «замаху» — посиленням російської присутності і повним аншлюсом країни.
Америку згадав між рядками і натяками, мовляв, біля Шархану завжди крутяться дрібні Табакки, які завивають, щоб задобрити суверена (цікаво, кого він мав на увазі під шакалом).
Згадав Януковича, як «президента України» і «держпереворот». Ну, й обов’язковий набір страшилок і залякувань:
— хто почне демонструвати грубий тон — РФ завжди зможе відповісти;
— ми вже звикли до санкцій, але зараз це перейшло межу і стало національним видом спорту;
— можна як завгодно ставитися до Мадуро і Януковича, але його ледь не вбили, й відбувся переворот, за яким стояла світова закуліса;
— РФ не хоче спалювати мости, але у випадку чого — відповідь Росії буде асиметрична, швидка і жорстка;
— організатори провокацій пошкодують так, як давно не шкодували;
— РФ вистачить терпіння, відповідальності і професійності для прийняття будь-якого рішення. Росія сама буде визначати червоні лінії в кожному конкретному випадку.
Нічого нового. Путін не визнає сучасну демократичну суверенну Україну і робитиме все для нашого упокорення. Йому все одно, яке прізвище у президента незалежної України, саме існування нашої держави він сприймає як історичну помилку. Це очевидно кожній розумній людині. Путіна не можна розсмішити, задобрити чи кудись запросити. Це викликає в нього тільки зневагу. А нам це і не потрібно. Нам потрібно посилювати нашу армію і дипломатію, медицину і економіку, щоб бути сильними і твердими в захисті своєї країни.
