Передплатити Підтримати

На смітник історії

Конституційний суд завдає непоправної шкоди основам державності

У більшості європейських країн чорна мантія означає належність до суду нижчих інстанцій, в той час, як мантія червоного кольору зарезервована для суддів вищих судових інстанцій. В Україні мантії бордового кольору (це колір червоного вина з міста Бордо) зарезервовані за суддями Верховного суду України, а також Конституційного суду. Таке рішення ухвалене Радою суддів України від 16 травня 2003 року.

Отже, вісімнадцять суддів Конституційного суду України належать до вищої суддівської касти.

За останні 10 років Конституційний Суд України завдав непоправної репутаційної шкоди державі Україна у двох гучних скандалах. Спочатку 30 вересня 2010 року Конституційний суд визнав неконституційним закон 2222- 4 від 8 грудня 2004 року, яким обмежувалися повноваження президента України. А конкретно, це стосувалося Ющенка Віктора Андрійовича, якого було обрано президентом на всенародному голосуванні 26 грудня 2004 року. Він через рік отримував повноваження менші, ніж передбачено у Конституції, прийнятій у 1996 році.

Усю каденцію президента Ющенка Конституційний суд не вбачав невідповідності Конституції закону 2222−4. Але як тільки обрали президентом Януковича, Конституційний суд згадав через шість років про закон 2222−4 і визнав його недійсним.

Це було б ще пів біди. Але на підставі цього рішення Конституційного суду від 30 вересня 2010 року, Янукович поцупив в українського народу повноваження, які він йому не передавав на виборах, що відбулися 7 лютого 2010 року. Це підпадає під статтю 109 ККУ «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади «. Тобто Янукович узурпував владу, що належить народу.

Конституційний суд мав роз'яснити президенту Януковичу, що він не може вступити у повноваження президента, зазначені у Конституції 1996 роду. Конституційний суд цього не зробив і тим сам став співучасником злочину. Бо П'ята стаття Конституції зазначає: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами".
Це на замітку доктору юридичних наук, Генпрокурору України, пані Венедиктовій, якщо очевидна узурпація влади Януковичем обминула її увагу.

Останньою краплею, яка переповнила терпець людей з правовою свідомістю, було рішення Конституційного суду від 27 жовтня 2020 року про визнання неконституційним закону N1700 від 14 жовтня 2014 року та статтю 366 кримінального кодексу України. Ці правові акти мали на меті боротьбу з корупцією, як головною проблемою внутрішньої політики України.

Знову ж таки через шість років після прийняття закону він визнаний неконституційним і то з космічною швидкістю після подання 47 депутатів. А всі попередні шість років був конституційним, бо якщо би був визнаний неконституційним у 2014 році, то ніяких кредитів з боку МВФ ні Нацбанк, ні уряд України не побачили би як свої вуха. Тому, що закон N 1700 був тою умовою, без якої кредити би не надавали. Якщо неконституційним є цей закон, то і одержання кредитів є неконституційними, і вони всі мають бути негайно повернуті численним міжнародним позичальникам, які довірилися думці Міжнародного Валютного Фонду, що в Україні ведеться боротьба з корупцією на підставі закону N1700 та статті 366 ККУ.

Шкода, якої це рішення Конституційного суду завдали міжнародній репутації Української держави, може бути порівняна тільки з диверсією її ворогів.
Виходить, що з Верховною Радою, урядом та Нацбанком України не можна заключати будь-яких угод взагалі, бо вони можуть бути скасовані Конституційним судом України у будь-яку мить. Це рішення Конституційного суду завдає ще й непоправної шкоди кредитному рейтингові українського уряду. А також виставляє на посміховисько усю
правову систему держави, де її міжнародні зобов'язання можуть бути скасовані рішенням суду, який не був визначений сторонами міжнародної угоди для вирішення конфліктів між ними.

Це кричуще міжнародне шахрайство. І оскільки це вже вдруге Конституційний суд завдає непоправної шкоди основам державності, мають настати організаційні висновки.
Президент Зеленський вирішив, що винуватими у скандальному рішенні Конституційного суду України є не всі вісімнадцять суддів, а тільки двоє, що були призначені у 2013 році президентом Януковичем. Це пани Тупицький та Касмінін, яких Зеленський шляхом скасування указу Януковича позбавив права бути суддями КСУ.

Але, застосувавши таке креативне рішення, президент має взяти до уваги, що суддів КСУ призначають згідно з Конституцією на дев’ять років. Тому ті судді, які будуть призначені президентом Зеленським на місце вибувших, теж можуть бути звільнені наступним президентом. З вірогідністю близькою до 100%.
Тому це рішення президента тягне за собою і пропозицію скоротити термін повноважень суддів КСУ до п’яти років і синхронізувати ці призначення з інавгурацією обраного президента.

Але навіть, як скоротити повноваження суддів до п’яти років, це не усуває головної проблеми, а саме: Конституційний суд України виконує невластиві йому функції інструменту політичної гри і стає іграшкою у руках політиків та політичних партій.

Конституційний суд можна розглядати, як спеціалізований суд, який переймається суто питаннями відповідності законів до основного закону держави. Це потрібно для того, щоби у державі одні закони не суперечили іншим і все законодавство не припускало подвійного тлумачення одних і тих законів.

У нас існують інші спеціалізовані суди: із захисту інтелектуальної власності та антикорупційний суд. Слід поставити Конституційний суд у один рівень зі спеціалізованими судами. Для початку поміняти рішенням Ради суддів України бордові мантії на чорні, а бордові залишити тільки для суддів Верховного Суду України. У такий спосіб КСУ впишеться у судову систему України, якій присвячений восьмий розділ Конституції. Бо наразі КСУ існує поза судовою системою України. До восьмого розділу Конституції слід додати главу присвячену повноваженням КСУ. А розділ дванадцятий, який наразі присвячений КСУ, вважати таким, що втратив чинність.

Це необхідно зробити тому, що у державі має бути всього три гілки влади: законодавча, виконавча та судова.

А четверту гілку, якою став Конституційний суд, треба «обрізати».