Передплатити Підтримати

Ціни стрімко зростають. Що пішло не так?

В Україні у всіх дуже коротка пам'ять

Весь минулий рік міністри, правлячі депутати, члени ради Нацбанку та інші розповідали нам про цілющу інфляцію. Про те, що треба надрукувати гроші і влити їх в економіку, і тоді настане всесвітнє щастя, а зростання цін до 10% це взагалі дуже корисно. Ці гомеопати від економіки писали статті, виступали з трибуни Верховної Ради і світили своїми обличчями в телевізорі. І агітували нас за інфляцію. Розповідали, як інфляція буде драйвером української економіки. І треба лише послати під три чорти Міжнародний валютний фонд, який заважає, взяти Нацбанк за зябра і змусити друкувати гривню.

А що відбувається зараз, коли зростання цін прискорилося?

Інфляція вже вища, ніж торік, але поки не перевищує 7,5% і менше заповітних 10%. Тепер ті ж можновладці бігають з витріщеними очима і кричать «караул, ростуть ціни», укладають меморандуми та інші папірці, що обмежують зростання цін і тиснуть на бізнес. І говорять про державне регулювання і про те, що треба будь-що стримати зростання цін, навіть ціною обмежень для бізнесу. Захищають маленького українця від зростання цін. Тому що раптом з'ясувалося, що інфляція — це податок на бідних. І дуже боляче б'є по виборцях.

Що ж пішло не так?

Чи це такий метод підтримки економіки, коли на бізнес накладають обмеження, пропонують вводити квоти і роблять його менш конкурентоспроможним? Це якийсь новий метод, про який ми не чули? Чи ніхто не здогадувався, що зростання цін не сподобається людям? Чи це мало бути якесь особливе зростання цін, яке не впливає на продукти харчування, наприклад? І чи було колись в Україні подібне зростання цін?

Поки, на щастя, всі ці меморандуми носять декларативний характер. І значної шкоди економіці не завдають. Але точно вже не сприяють зростанню та економічному розвитку, не підвищують ніяк інвестиційну привабливість і змушують бізнес нервувати, менше інвестуючи. А де менше інвестицій — там менше економічного зростання.

І так, введення цінових обмежень завжди закінчується тільки одним. Ті продукти, ціни на які починає регулювати держава, обмежуючи їх, просто зникають. Краще від цього нікому не стає.

В Україні у всіх дуже коротка пам'ять. Але не може ж вона бути настільки короткою…

Джерело