Хвилина слави для посередньої актриси
Епідемія лівацьких ідей про соціальну рівність може знищити церемоніальну монархію в Британії
З дитинства я люблю історію Британської імперії.
Можливо, я навіть можу перелічити всіх монархів напам'ять.
І мені не дуже подобається, коли якесь брехливе стервозне дівчисько намагається «розписати стіни Букінгемського палацу графіті і замінити інтер'єр меблями Ікеа» (це, звичайно, фігурально).
Розкажу вам казочку.
Жив собі маленький принц Гарі.
В 12 років він втратив маму. Жінку, якою захоплювались, любили і обожнювали. Руденького принца теж всі любили, він не був подарунком, але йому пробачали все, ну, бо малий ріс без матусі.
Простий народ його завжди любив більше, ніж його брата Вільяма, бо невиразний бешкетник Гарі був до них ближче.
Пацан ріс і постійно потрапляв в різні скандали, чим створював проблеми родині.
Алкоголь, наркотики, хлопці, дівчата, тусовки. Принц ніколи не думав, про наслідки. Він, як міг, гадив родині.
Гарі виріс і став копією свого прадідуся Едварда. Той теж був безхребетними слимаком, гулякою, і теж через бабу вляпався в скандал (з нацистами), відрікся від престолу і поїхав з нею в Штати, де продовжував тягнути гроші з родини.
Гарі так само привів в родину якусь третьосортну актрису Меган.
Цього разу монарша родина вирішила бути прогресивною, демократичною, і впустили в дім простолюдину.
Що, звичайно, було помилкою.
Ця попелюшка припхалась на бал з незадоволеною «тиквою» і пацюками різних мастей.
Дівчина, у якої проблеми з власною родиною, принесла проблеми і родині чоловіка.
Меган чудово розуміла, що вона виходить не за рудого пацана Гаріка, а за монаршу особу, вона стає частиною не просто родини, а символу цілої нації. Але Меган — жінка вільна і проста як двері, вона не хотіла приймати традиції, вона прийшла зі своїм статутом в чужий монастир. Почала боротись з обмеженнями і влаштовувати істерики.
Звичайно, така поведінка призвела до того, що їх виставили за двері, і вони втекли у «вільний світ».
І ось вона — хвилина слави для посередньої актриски.
Хитра та підступна «черепаха Тортила» Опра запросила цю парочку «поговорить за жизнь» і заробити на всіх, як мінімум, сім мільйонів доларів.
В інтерв'ю Меган в тональності нещасної жертви розповідає страшні речі.
«Вони переймалися, який колір шкіри буде у дитини». Вона звинувачує королівську родину в расизмі, а Опра б'ється в конвульсіях. І, звичайно, ми маємо повірити їй на слово. Вона ж жертва.
Припустимо, що це дійсно обговорювалось, і що ж тут сенсаційного? У родині, робота якої берегти традиції, переймаються кольором шкіри? О ужос. :)
Далі Меган жаліється, що її сину не дали титул. На скільки я знаю, правнуку монарха титул не надається.
Не надали охорону. А з якого дива її мали надати?
Ще вона каже, що її там доводили до суїцидних настроїв. Дєточка, звідки ж нам знати, може ти істеричка, яка ледве що іде вішатись.
Принц Гарі і його дружина знаходились на повному утриманні принца Чарльза і платників податків, але тепер вони власним ротом заробили на інтерв'ю. Просто умнічкі.
Мораль 1 — не завжди казка про Попелюшку романтична. Інколи Попелюшка не та, за кого себе видає.
Мораль 2 — кішечка з кішечкою, собачка з собачкою.
Нафі*а мені треба якась королівська родина? Спитаєте ви.
Ну, по-перше глобалізація, нам тепер треба все. І в Британії, і в Африці, і в Канаді.
А по-друге, не так мене бентежить королівська родина, як настрої людей.
Звичайно, простий нарід на боці Меган — «бєдная дєвочка попала к расистам и кровопийцам». Ну, своє г*мно, воно завжди ближче.
А ще наші люди дуже понівечені радянським соціалізмом і класовою боротьбою. Вони ненавидять аристократію, багатих, і всіх, щодо кого вони почуваються нерівними.
Це у нас, а в Штатах і Європі приходить неосоціалізм з тими ж утопічними наративами про рівність і братерство.
І це, панове, звіздець.
У мене є думка, що епідемія лівацьких ідей, про соціальну рівність (якої насправді ніколи не буде), яка захоплює уми молодого покоління, може знищити церемоніальну монархію в Британії. Але це точно буде не найгірший наслідок глобального СРСР 2.0, в якому ми опинимось.
