Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Судова реформа чи Судний день для Зе!

Одна з найхарактерніших рис владного популізму полягає у бажанні вирішувати складні проблеми найпростішими шляхами. В Україні з цим ситуація особлива - вона ускладнюється реальним невіглаством "вождя", його схильністю до позерства, марнославства і хайпу

Днями ми мали привід укотре переконатися у тому, що Зе! режим — це порожнеча, загорнута у позлітку, цинічна маніпуляція поняттями, викривлені уявлення про реальний світ. Бо мешканці Банкової — світ інший. Йдеться про виступ преЗЕдента на черговому форумі «Україна 30», який цього разу присвятили проблемам судової системи.

«Щоб в Україні нарешті працювали лише чесні, незалежні, справедливі суди. Суди, де визначальною буде буква закону, а не цифра в конверті», — сказав Зеленський.

Вирішувати болячки правничої сфери береться команда, яка систематично, крок за кроком руйнує цю систему, повертає до реальності «телефонне право», толерує корупцію і нехтує процедурами, що, зрештою, є однією з найфундаментальніших основ демократії. Я вже не кажу про те, що судова гілка влади в Україні, упродовж десятків років перетворена на замкнуту, корумповану касту, таку собі державу у державі. З легкої руки безвідповідального та інфантильного екскоміка, її віддали на відкуп одіозному ексзаступнику глави адміністрації часів Януковича Андрію Портнову. Цікаво, чи не йому Зеленський доручить курувати так звану «судову реформу»? Якщо головними меседжами преЗЕдента на згаданому вже форумі стали тези про… брак суддів, про «суд у смартфоні» та про суд присяжних, то логічно припустити, що Зеленського не бентежить свавілля «вовчого» Окружного адміністративного суду Києва, презумпція невинуватості (як у випадку з сумновідомою пресконференцією щодо «справи Шеремета»).

Що витівки відповідальних за правничу сферу, серед яких — і запідозрений у корупції заступник голови ОПУ Олег Татаров, — у справі так званого перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів, — минуть поза увагою суспільства. Але реакція не забарилася — ухвалений минулого тижня у сумнозвісному «турборежимі» закон № 3711д, який мав би відновити роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) громадські активісти, зокрема керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін, назвали «трешем». Бо нардепи зі «Слуги», а також їхні сателіти з групи «Довіра», віддали цей дуже важливий орган на поталу Вищій Раді правосуддя, включно з правом повністю призначати увесь склад Комісії. Фіговий листочок конкурсу доброчинності, на якому б мали визначати претендентів до складу ВККС, повністю нівелюється тим, що у конкурсній комісії будуть відсутні, всупереч міжнародним зобов'язанням, закордонні фахівці.

Направду, мав рацію Єжи Лєц, коли казав, що «про державу найліпше судити з того, як у ній судять». Чи вирішить проблему корупції серед найвищих жреців Феміди «суд у смартфоні», чи навіть суд присяжних, — питання, далебі, не риторичне.

Бо, нагадаю, свого часу ВРП делегувала до конкурсної комісії з питань «доброчесності» і суддю-хабарника, і суддю, який «записав» своє авто на секретарку, аби уникнути декларування, і «його честь», який дозволяв незаконний бурштиновий промисел…

На думку активістки Галини Чижук, саме ВРП «кришує покидьків у мантіях і переслідує незалежних суддів. ВРП лишила на посадах суддів Майдану і відмазує мафію з ОАСК». А тепер — про головні мотиви реформи судів за лекалами Зе! Команди. Перш за все, повна лояльність цієї гілки влади до режиму, захист «своїх» і переслідування опонентів. Для того, щоб будь-які найсвавільніші вчинки «недодиктатора», навіть оскаржені у судах, знаходили там виправдання або ж були захищеними бездіяльністю «слуг у мантіях».

Ми вже маємо приклади безпрецедентної сервільності і угодовства, кажімо, у справах того ж таки Татарова чи у титанічній битві ОПУ з Конституційним судом. «Зряча Феміда» дозволить Зеленському скористатися «консенсусом олігархів», який, на думку експертів, зараз є основою його режиму.

То лише на перший погляд, преЗЕдент зараз дистанціювався від свого патрона — Коломойського. Не забудьмо, що в Окружному адмінсуді Києва визнано незаконною націоналізацію ПриватБанку, — улюбленого дітища Ігоря Валерійовича, яке він будь-що намагається собі повернути. Те ж стосується й інших товстосумів, які чудово розуміють, що Зеленським легко маніпулювати, позаяк він направду абсолютний нуль в справах. Корумповані (а, отже, залежні) суди разом з 200-відсотковою генпрокуроркою, просто «незамінним» Аваковим, другом Іваном Бакановим на чолі СБУ — це квадрига, здатна вивезти Зеленського і на другий термін, і у крісло «самодержця». Можливо, такий прогноз виглядав би песимістичним.

Однак в Україні ще є сили, здатні аналізувати, думати і діяти. Тому висловлю обережну думку про те, що «судова Зе! реформа» завершиться черговим пшиком. Але якщо режим і надалі толеруватиме корупцію і правове свавілля, то наступний Майдан буде Судним.

Ігор Гулик для «ВЗ»

Схожі новини