Передплатити Підтримати

І це важливо для України. До чого призведуть протести в Росії

Розслідування Олексія Навального так чи інакше деміфологізують найголовніший образ російського режиму — «імператорський» образ Володимира Путіна

Багато українців можуть сприймати сьогоднішні протести у Росії крізь призму неоднозначних, м’яко кажучи, політичних поглядів Олексія Навального. І в коментарях до того, що відбувається, буде відчуватися образа через те, що росіяни не збиралися так після нападу на Україну — хоча, згадайте, мітинги проти війни, пікети тоді теж були, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.

Але такою є логіка будь-якої авторитарної держави, логіка розриву між режимом і громадянами. Цей розрив найчастіше проходить не по лінії політичних розбіжностей, тому що громадяни фактично відсторонені від політики? У таких країнах, як Росія, вона підміняється пропагандою. І розуміння того, що влада може брехати, коли говорить про захист національних інтересів, загрозу для держави, у більшості людей просто немає. А багато хто про це просто не замислюється, політику давно і міцно замінює побут.

Цей розрив проходить насамперед по лінії справедливості. Коли пересічний громадянин розуміє, що хижаки, які пробралися до влади, його просто обманюють. Що очільник держави — не лицар у сяючих обладунках. Що правоохоронні органи можуть захищати не громадянина, а мафію.

Паралелі з Білоруссю

З усвідомлення цього простого факту мільйонами людей і починається ерозія будь-якого авторитарного режиму. Нещодавно щось подібне ми спостерігали в сусідів у Білорусі. І теж дивувалися, чому лідери білоруської опозиції не можуть чітко сказати, чий Крим. Адже це ж так просто!

Ми навіть не замислювалися про те, що звичайний білорус — навіть той, хто готовий кинути виклик режиму, на відміну від звичайного українця, навіть того, хто просто стежить за новинами по телевізору, зазвичай не стикається з політикою. Відповідальність за політику він давно делегував своєму президенту. А той його обдурив. І взагалі набрид — скільки можна?

Так з протесту проти обману починає народжуватися політичний протест — адже не випадково ж на білоруських маніфестаціях з’явилися біло-червоно-білі прапори, стало більше білоруської мови і, до речі, більше солідарності з Україною.

У Росії може початися щось аналогічне — а для України це є дуже важливим, тому що, врешті-решт, може призвести до змін у сусідній країні і зменшенню загроз для майбутнього України.

«Палац» у Геленджику і старіючий Путін

Розслідування Олексія Навального так чи інакше деміфологізують найголовніший образ російського режиму — «імператорський» образ Володимира Путіна.

Ще кілька таких чудових історій, як розповідь про «палац» у Геленджику — і старіючий Путін виглядатиме так, як він виглядав 2000 року — випадковою людиною, яка незрозуміло за які такі заслуги потрапила на висоти російської влади, політиком, позбавленим навіть тіні елементарного співчуття до людей. Таким був Путін часів загибелі підводного човна «Курськ». І таким для мене виглядає Путін з «палацу» у Геленджику. Щоправда, у Кремлі й далі заперечують, що ця будівля є «палацом Путіна».

Це, звичайно ж, не означає, що путінський режим зникне, як сніговик у відлигу. Звичайно ж, ні, Лукашенко — і той не зник! Але з певного моменту режим зможе триматися тільки на грубій силі і залякуваннях людей. А це — не найкраща і, що важливо, не надто довговічна опора для будь-якої влади.

Джерело