Вони йшли у той ланцюг не заради лайків, смайликів і репостів
21 січня 1990 року
Ні фейсбуку, ні інстаграму, ні вайбера, де можна створити групу і якось організуватися. Звичайні «домашні» телефони і сарафанне радіо. І живий ланцюг з Києва до Львова.
Зараз би навряд чи це організували, бо купа партій, «та ти знаєш за кого він голосував??? Я з ним на одному кілометрі стояти не буду!», хтось би запостив в «Людоньки, порадьте» в чому йти, як вдягатися, чи брати з собою дітей, а якщо в дитини температура і зелені шмарклі… — І пішло-поїхало.
Тому поважаймо цих наших старших. Вони йшли в той ланцюг не заради лайків, смайликів і репостів. Вони йшли, бо певно щось всередині казало йти.
Зі святом нас.
