Головне - не зустріти жінку, інакше - кльову не буде

Чи не кожна людина має своє хобі: хтось любить читати, хтось знає всі культові кінофільми, хтось фотографує чи збирає марки… У мого тата хобі незвичне. Щозими він йде у відпуску, щоб, як каже, «відчути справжню зиму».

Тато обожнює зимову риболовлю. Скільки себе пам’ятаю, тато взимку ходив на лід. Готував прикорм: чи то сухарі (особисто сушив залишки хліба і перемелював), чи то макуху. Моя місія у дитинстві — натирати мормишку. Я обережно брала її за гачок і об шерстяну матерію терла до блиску. Він же перевіряв ліску та вудки, збирав рибальський ящик: туди клав мотилі (це наживка), необхідні прилади та обід. Єдине, що ніколи не потрапляло, це алкоголь. У нього залізне правило: горілка і лід — непоєднувані речі.

Валянки, бушлат, зимові штани звечора клав на піч, щоб вдосвіта одяг був теплий. І ще один ритуал: вийти з хати треба дуже рано і головне — не зустріти по дорозі жінку, інакше — кльову не буде.

Виходити з хати близько 7 ранку, йти на лід, там цілий день на морозі і вітру — і йому це в кайф!

Після щоденних «походів» на рибалку, лице тата засмагало так, наче не при «мінусі» сидів, а відпочивав на Багамах.

Останні дві зими у нього відібрали хобі. Бо зими як такої не було. Озера не замерзали.

І о щастя! Цього року зима повернулась! Озера покрилися кригою, колеги-рибаки сповістили, що можна рибалити.

До цього сезону тато готувався по особливому: ще у липні купив новий «рибальський» костюм і таки пішов мерзнути.

Як результат — головна страва Голодної куті — щойно піймані смажені окунці. Тато після окроплення хазяйства та обійстя за традицією кличе Мороза вечеряти і сподівається, що він прийме його запрошення… Щоб піти у відпустку і ходити щодня на рибалку.