Заплатив за квиток на цирк і мусиш сміятися?

Так, так, вже два роки минуло. Втім, усвідомив, що не клоуни мене втомили…

Від клоунів я нічого іншого і не очікував. Втомили мене глядачі. Не зауважуючи, що країна скочується в якийсь бантустан; не зауважуючи, що їх життя знецінюється беззаконням, безправ'ям, ідіотськими «карантинними» обмеженнями, безгрошів'ям, безперспективністю; не зауважуючи, що крадуть, обкрадають, обдирають до нитки, розказуючи несмішні жарти про «продай собаку, сплати комуналку» і тицяючи пальцями на папірєдніків.

За ці два роки я втомився слухати, читати, дивитись ідіотські відмазки, придумані глядачами, чому бубочка не винуватий. Я втомився від тицяння пальцями на папірєдніків, замість обговорення результату роботи за два роки.

І, в принципі, для мене нічого не міняється. Чим довше глядачі будуть імітувати, що нічого не відбувається, тим сильніше в їхні двері буде стукати реальність. І коли зараз вона тільки стукає в двері, то згодом реальність буде вибивати їх чи рубати сокирою.

Але мені сумно і огидно. Я втомився спостерігати не так за цирком, а за совково-обов'язковим «хлопанням в ладошки», видавлюванням з себе сміху крізь біль і сльози, тому що заплатив за квиток на цирк і мусиш сміятися, хоч тобі й не смішно.