Передплатити Підтримати

Зеленському вірять хіба що діти...

Не хотіла собі псувати новорічну ніч, але журналістська цікавість взяла гору. Є у нашій професії і недоліки...

Перше, що здивувало: новорічне привітання Володимира Зеленського почалось за 15 хвилин до півночі. Значить, це треба слухати аж 15 хвилин! Одразу зрозуміла, що буде не традиційне звернення-монолог, а естрадний номер. І не помилилась…

Цього разу у ролі масовки — милі діти. Торік, нагадаю, у масовку запросили зірок естради. Сценаристи зробили «роботу над помилками» і вирішили, що зірки естради лише підсилюють відчуття вистави у виконанні президента, тому змінили антураж на більш мімішний. Позитив від дітей, за задумом режисерів, мав би підсвідомо перекластися на Зеленського. Але автори цього номера не врахували кількох моментів.

Перше: Зеленський відверто дратує більшість українців. Зокрема, вже і тих, хто за нього так радісно голосував на президентських виборах. А після передноворічної новини про суттєве зростання цін на комуналку, прихильниками президента залишились хіба ті, кому соромно признатися самому собі, що його «зробили». Тому повернути любов чи хоча б емпатію до Зеленського не допоможуть ані діти, ані пандочки…

Друге: У цивілізованому світі використовувати дітей у політичній рекламі — ознака поганого тону. За замовчуванням, це вважається забороненим прийомом (у комерційній рекламі, наприклад, це категорично заборонено). Політики зазвичай використовують дітлахів тоді, коли негатив нема чим перекривати. Діти — як рятівне коло чи, вибачте, фіговий листок. Пригадую, коли у президента Кучми з рейтингом був повний капець, він в 2003 році на новорічне привітання взяв свого онука та собаку. Не допомогло. Через рік сталася Помаранчева революція.

А ще дітьми дуже любили прикриватися тоталітарні та авторитарні лідери — Ленін, Сталін, Гітлер тощо. У такий спосіб хотіли завуалювати своє нелюдське єство. Це класична маніпуляція і підміна реальності, спроба переключити увагу суспільства від реальних жахів на фальшиву привабливу картинку. Зеленському, звичайно, ще далеко до вище згаданих історичних персонажів, але принцип маніпуляції свідомістю громадян його команда вже освоїла.

І третє. Звичайно, сценаристи новорічного звернення хотіли як краще. Хотіли показати Зеленського у максимально позитивному світлі, створити доброзичливу і зворушливу атмосферу. Але не врахували так званого асоціативного ряду. Що люблять діти? Слухати казочки. І вірити у казочки. Зеленський нагадував казкаря. Зрештою, те, про що він говорив, мало збігалося з реальністю. Він продовжує жити у стані передвиборчої кампанії. Так, ніби не він майже два роки при владі. Все ще нарікає на попередників, тролить і піджартовує… А дітки, які великими очима дивились на президента-казкаря, нагадували мені його наївний і довірливий електорат. По суті, оці 73 відсотки і є великими інфантильними дітьми, які досі вірять у казки, яких легко обдурити. Але потім, коли не отримують обіцяних цукерок, зазвичай влаштовують скандали та істерики. І тоді, щоб зберегти любов чи прихильність, треба або негайно виконувати обіцяне, або бути готовим до неприязні чи навіть ненависті. Зеленський, звісно, не готовий. Але це вже його проблеми…

Якщо оцінювати суть його звернення, то воно вже не було таким зашкварним, як попереднє з мантрою про «какаяразница». Але знову ані слова про агресію Росії, про реальних ворогів, про справжні втрати на фронті. Знову «треба перестати стріляти»… Знову двомовність. Вже мовчу про боротьбу з корупцією на фоні Єрмака і Татарова. Одне слово, нічого принципово нового. Чоловік живе у своїй паралельній реальності.

Але не хочеться починати рік з суцільного негативу. Ми можемо не вірити в окремих лідерів, бути незадоволеними владою, але ми завжди, за будь-яких обставин повинні вірити у державу. В Україну! Такі, як Зеленський, приходять і рано чи пізно відходять, а хід історіі не зупинити. І новітню історію України пишуть не сценаристи 95 Кварталу, а український народ, тобто ми з вами!