Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Підсумки десятиліття

Я б, підтримавши ФБ-тренд, усе ж говорив про підсумки не року. А десятиліття. 2010-ті для України стали переломними, пардон за невластивий мені пафос

Початок періоду — плин за течією в російському напрямку й радянському контексті. Причому поглинання Росією стало ще повнішим, ніж було. Настільки повним, що я з відчаю, аби хоч якось реалізувати кінопроекти, вперше і востаннє видався за поребриком. Бо в Україні пригодницькі романи не видавали навіть російською — мені казали, що в мене там забагато України. Те саме сказав редактор за поребриком, дорікнувши дивним бажанням героїв убити офіцерів НКВД.

Кіно все одно не зняли, і 2013 рік занурив у внутрішню еміграцію. Благо вже вийшов «Червоний», давши якусь надію. Бо восени того року проект вперше виграв конкурс Держкіно, та й загалом інтерес до теми опору, боротьби й перемоги з'явився.

Зажеврів. Потім — Майдан, перемога, війна, зростання уваги до масової культури в Україні на українському матеріалі. Розуміння: без власного маскульту Україна Росію і совок не переможе. 2015−2019 роки — НЕП українського та українізації. Різної якості було українське — але було. Тому кінець десятиліття сприймаю як фінал епопеї Стівена Кінга «Темна вежа»: я пройшов шлях від занепаду через помилки до розвитку — але шлях виявився колом.

Я знову в 2010-тому. Тільки мене разом із притомною частиною громадян повернули 73% своїм щирим бажанням туди повернутися. Проте НЕП дарма не минув. У мене більше досвіду, сил, надій та бажання. Бо мені 50 років, і я вже навчився керувати й фільтрувати. Наступні 10 років точно будуть кращими.

Джерело

Схожі новини