Передплатити Підтримати

2020-й став роком світового апокаліпсису

Самотня й неприкаяна Держава

2020-й став роком світового апокаліпсису. Міжнародні та національні системи управління, демократії й авторитаризми, найбагатші й найбідніші — всі виявилися безсилі перед епідемією.

Але відчай прискорив глобальні процеси. На поверхню виходять тенденції, які визначатимуть світовий розвиток. Давайте подивимося на ті, які вплинуть на Росію.

— Захід повертається до призабутих стандартів. Йде пошук «нового лібералізму», який би включив цінності, віддані іншим політичним течіям. Серед них: національна ідентичність, колективізм, рівність і справедливість. Коронакриза змусила ліберальні демократії почати «зелений поворот» — боротьбу за забезпечення життя, його екологічно чистого оточення і створення альтернативної економіки.

— Йде перегрупування сил. Найбільш динамічні «зелені» партії. Їхній підйом стався 2019 року в ході виборів до Європарламенту. Вчора центристські партії піддалися впливу правих популістів; тепер вони переймають ідеї «зелених».

Європейський союз видав «Білу книгу», яка формулює механізм «зеленого повороту» в політиці та економіці. Президент Байден йде слідом за Європою зі своєю «зеленою доктриною».

— Ми бачимо поворот світу до альтернативної моделі економіки. Йдеться про транзит до поновлюваних джерел енергії, насамперед вітряної та сонячної генерації. ЄС інвестує в транзит у 2021−2027 рр. 100 млрд євро. На ці джерела енергії в ЄС припадає вже 21% енергоспоживання, в Німеччині 42%, а у Великій Британії — 33%. Німеччина витратить на здійснення «національної водневої стратегії» 9 млрд євро. Нова адміністрація США планує спрямувати 2 трлн доларів у проєкти «чистої енергії». Китай лідирує у виробленні технологій з виробництва сонячної енергії і з інвестицій у відновлювану енергетику.

Як у цей контекст вписується Росія зі своєю сировинною економікою? Росія більше не бензоколонка, — заспокоює нас президент Путін. Росія — «країна з яскраво вираженими новими технологічними можливостями». Тоді чому Росія займає 46-те місце в Глобальному інноваційному індексі?

— Починається консолідація західного клубу. Причому на основі цінностей. Західне співтовариство намагається повернути життєздатність, зміцнюючи себе всередині. Але перехід до нової моделі ліберальної демократії потребує і нового лідерства, і нової західної еліти.

— Нормативна консолідація Заходу посилить взаємне відчуження демократій і Росії. Замах на Навального з використанням хімічної зброї став для Заходу потрясінням. Тепер там важко буде повірити президенту Путіну, який намагається переконати світ, що ми «цілком привабливі».

ЄС продовжив санкції стосовно Росії. США готові ввести проти Росії нові санкції за застосування хімічної зброї. Вашингтон може пустити в справу DETER Act, який містить санкції проти російських держбанків і нових енергетичних проєктів, а також заборону на покупку російського держборгу. Дуже неприємно!

— Посилення недовіри Заходу до Росії не означає її ізоляції. Демократії будуть з Росією розмовляти, намагаючись уникнути її агресивності і прагнення реваншу. Звичайно, будуть! Однак діалог Заходу з Росією стає розмовою двох сторін, що розглядають одна одну як загрозу. І готових до зіткнення! Це виключає перспективу надійного співробітництва.

— Розпадається російська сфера впливу. Середня Азія в китайській кишені. Україна втрачена назавжди. Білорусь ще під кремлівською парасолькою. Але білоруский протест робить сумнівною ідею Союзної держави. Молдова дивиться в Європу. Прихід Туреччини на Південний Кавказ виглядає ляпасом російській державній гордині.

— Російський дискурс розгублений. Одні кажуть Заходу і російській галактиці: ну, і не потрібні ви нам! Ми з периферії Заходу готові стати периферією Китаю. Але чи буде нам комфортно в новій ролі?

Пора звикати до одиночного плавання, говорять інші. Але Росія не може бути одинаком без загрози втратити себе! Участь у глобалізації та продаж ренти — це наповнення російського бюджету і спосіб життя російської еліти. Взаємодія з Заходом — можливість участі у світовому технологічному прогресі. Крім того, Росія може бути Державою, а отже — зберегти хребет системи, тільки через відносини з іншими, перш за все великими країнами.

— Відбувається вичерпання зовнішнього ресурсу російської системи. Такий результат відчуження Росії від передової цивілізації, ослаблення сфери впливу і переходу світу до «зеленої» економіки. Кремлю доведеться покладатися на внутрішні джерела виживання. Але через їхню обмеженість сподіватися насамперед на репресивний ресурс. Парадокс у тому, що і він обмежений! Відсутність мобілізаційної ідеї, корупція влади, злиття силових структур із власністю закладає їхню деградацію.

— Російська система, проте, зберігає потенціал. Відсутність Альтернативи; страх населення, що Росія повторить долю СРСР; паралізуюча епідемія — все це утримує стабільність. Якщо розвиток їй не загрожує, влада переводить Росію в режим загнивання. Коли гниєш — немає сил на бунт і те, що розкладається, не може обвалитися. Гнити можна нескінченно…

Але почала працювати логіка вичерпання. З одного боку Кремль діє технологічно, ліквідуючи загрози своєму виживанню. Але спосіб відповіді на поточні виклики призводить до стратегічних провалів. Хіба не зрозуміло, що замах на вбивство Навального робить Росію світовим ізгоєм? Хіба відмова від розвитку може забезпечити виживання? Хіба призначення наглядачів не викликає невдоволення регіонів? Хіба підтримка Лукашенка збереже симпатії білорусів до Росії? Хіба бетонування політичного простору не призведе до того, що його почнуть підривати зсередини? Адже ось гірка іронія: те, що здається порятунком, виявляється державним самогубством.

Коронавірус змусив світ шукати шляхи відновлення. Росія, навпаки, намагається себе заморозити в минулому. Самотня держава, боягузливий політичний клас, деморалізована влада і населення, яке втомилося від цієї влади. Ось наш нинішній пейзаж.

Але в цьому сумному пейзажі є і надія. Хабаровськ, Шіес, Куштау стали символом, який говорить, що Росія не безнадійна.

Головне завдання для росіян у 2021 році — зберегти життя собі й близьким. Питання в тому, коли ми зрозуміємо, що забезпечення нашого життя і його якість вимагають від нас замислитися, чому ми загниваємо і чому вселяємо жах навколишньому світу.

Джерело