Як піар Зе! став сеансом самовикриття
Сеанс самовикриття, страху і розуміння того, що Зе у пастці, сконструйованій власними руками
Час від часу, у перервах між «відосіками», преЗЕдент з'являється на шпальтах закордонної преси. І щоразу, попри велетенський апарат, який готує майстра розважального жанру до зустрічі із закордонними «акулами пера», трапляються прикрі, а то й сміховинні казуси. Ба більше, — іноді журналісти, як от недавно Стівен Сакур з легендарної програми ВВС HARDtalk, своїми жорсткими запитаннями і реакціями фактично перетворив вчорашнього коміка на посміховисько, виставивши його, м'яко кажучи, невмілим політиком, який, до того ж, любить прибрехати…
І нове інтерв'ю, яке у Володимира Зеленського взяв московський кореспондент впливової The New York Times, не стало винятком з цього невтішного правила. Хоча журналіст цього разу був набагато лояльнішим за Сакура, Зеленський наговорив стільки несуразностей і відверто брехливих фраз, що навіть не надто поінформований читач одразу відчує фальш і кривослів'я самовпевного та набундюченого профана. А ось оглядачі, для яких публічні «вибрики» Зе! вже, чесно кажучи, приїлися, окрім очевидних «ляпів» зауважують, що «кухарі» з пропагандистського пулу Офісу президента добряче «попрацювали» над перекладом тесту. З простої причини, — аби відретушувати, прикрасити явні глупства, і подати українцям більш потравний і потрібний Банковій продукт.
Руки «майстрів» помітні одразу, особливо для тих, хто пам'ятає, як зовсім недавно із Зеленського намагалися зліпити лідера з когорти «найвидатніших». Тому фразу The New York Times про те, що «Україна є лідером демократії» на пострадянському просторі цензори легким помахом пальців по клавіатурі перетворили на таке: «Ви — лідер демократії на пострадянському просторі». Дрібниця, але приємно. Узагалі, ігнорування або навіть цинічне заперечення того, що українці робили до «епохи Зе!», спроби переконати усіх, і, підозрюю, самого себе, у тому, що «зелений месія» прийшов на випалене поле, розпочав «державотворення» ледь не з tabula rasa, поступово перетворюється на стійкий тренд внутрішньої політики лідера 95-го Кварталу. Чого варті його словесні тиради про «Велике будівництво», особливо, доріг під час пандемії коронавірусу. Зеленський стверджує, що до нього в Україні «не існувало інфраструктури». А ось корупційні оборудки, що вже стали притчею во язицех, коли йдеться про цинічне розкрадання ковідного фонду, прикриває наївною і водночас абсолютно безґлуздою фразою, що «швидкі стали добиратися до хворих швидко». Риторика Зеленського цілком зрозуміла, з огляду на те, що міжнародні донори почали вимагати звітів про використання «ковідних» коштів, а МВФ з притаманною йому прямотою — розслідувати кричущі факти крадіжок саме на програмі «Великого будівництва».
Легковажна заява Зе!, що, мовляв, попередники розвалили систему охорони здоров'я, і саме йому з кишеньковим Кабміном доводиться піднімати медицину з руїн, теж не витримує жодної критики. Бо, власне кажучи, «оздоровчу» реформу Супрун з усіх сил пробували повернути навспак міністри «зелених урядів», — і одіозний Ілля Ємець, і особливо Максим Степанов. Якщо перший робив це з цілком очевидних корупційних мотивів своїх «товаріщей» часів Януковича, то другий — під тиском розмаїтих лобістських груп, які реально мародерствують під час новітньої чуми.
Деякі політологи сходяться на думці, що насправді інтерв'ю Зеленського — це меседж не стільки американській відбірній публіці, яка зазвичай читає The New York Times, а власне українцям. Особливо показовим є фрагмент, коли Зеленський каже про «ненависних» олігархів, епосі яких мав би давно прийти гаплик. Тепер Володимир Олександрович поводить себе, як мирна овечка. «Якщо вони платять податки й забезпечують робочі місця, у держави з ними прекрасні робочі відносини». Згадок про Ігоря Коломойського, який став найбільшим вигодонабувачем після перемоги свого ставленика і маріонетки, Зе! уникає, обмежившись констатацією очевидного: «Ігор Коломойський не є президентом». П'ятому ж президентові України, який чомусь досі залишається «нічним жахом» для чинного керівника держави, знайшлися лише негативні оцінки. Воно, в принципі, й не дивно, оскільки в ОПУ свідомо і послідовно формують для Порошенка образ цапа-відбувайла за катастрофічні наслідки власної політики. «Втрачені позиції України у світі та Європі з точки зору пріоритетності країн», — це не тільки про доступ до вакцини. Це визнання Зеленським власної неспроможності і невігластва. Це сеанс самовикриття, страху і розуміння того, що він у пастці, сконструйованій власними руками.
Ігор Гулик для «ВЗ»
