Про головну ялинку України і капелюх. Що взагалі не так?

У Вільнюсі найкраща новорічна ялина Європи в цьому році. Перше місце. Знову. Цілковита хай-тек фантастика. Вільнюська ялинка стабільно визнається найкращою в Європі, погугліть, подивіться картинки, мені найбільше подобається інсталяція з годинником — але кожен раз там ялинки зовсім фантастичні.

Конкурс про ялинки популярний. Всім цікаво, чиї голки крутіше. Це нова війна, що насувається, нікому не цікава, а кульки-голочки подобаються всім. І ось пів Європи відкриває фотки і бачить — так, реально, крутяк. І йде до карти. І дивиться — а де це така, Литва? А що там є ще? А давай подивимося, почитаємо, о, так у них ще й класне пиво, а чи не махнути туди взагалі на вихідних.

Коли я бачу цю технологічну фантастику двадцять першого століття, Бурдж-Халіфу ялинок, мені відразу хочеться зняти трубку і сказати: «Ало, панночко? Дайте Вільнюс. Ало, Вільнюс? Замовкніть і візьміть мої гроші». Ну, якби у мене були гроші, які я хотів би кудись вкласти, звичайно. Якось хочеться вкладати в ту країну, яка здатна народжувати ідеї ось про таке 3D-диво.

Адже здавалося б — всього лише дерево з брязкальцями. А в країну, яка три дні поспіль породжує ось такий новинний контент: «Міністерство оборони запросило на роботу журналіста. Журналіст готовий обійняти посаду міністра. Міністерство оборони відмовилося брати на роботу журналіста», «На київську новорічну ялинку наділи прикольний капелюх Гендальфа. Після протестів вірян з київської новорічної ялинки зняли прикольний капелюх Гендальфа» — і це всього лише за останні три дні — погодьтеся, після таких новин дзвонити панночці і просити з'єднати з Києвом не дуже хочеться. Хочеться купити попкорну і кричати: «Паліть далі!».

Капелюх не був чимось особливим, звичайно. Мила, прикольна, безамбіціозна, але цілком собі оригінальна ідея, яка зайняла б своє місце в світових фотографіях. Не переможець, звичайно, але свою частину оплесків взяла б. Але від капелюха можна було зробити крок в бік тривимірної технологічної ялинки майбутнього. А можна було зробити крок назад в бік пророслих скреп і Вифлеємської зірки.

І ось тут ми підходимо знову все до того ж. До відсутності держави. Як найбільш оптимальної системи збудованих інституцій з управління заданою територією, заснованою на розумінні ідентичності нації. Популістський уряд просто не в змозі побудувати таку систему. Тому що він просто не в змозі ні зрозуміти ідентичність, ні народжувати її. Він здатен тільки догоджати. Саме тому він і називається «популістський». І якщо суспільство роздроблене, йому доводиться бігати по амплітуді, намагаючись догодити всім. А це неможливо.

Він спроможний запросити найманих дизайнерів за гроші, які будуть намагатися навмання наосліп ткнути палицею — і якщо потраплять в ціль, то добре. А якщо ні, то починається весь цей цирк з капелюхами. Спочатку одягаємо, через три дні знімаємо.

Тому що таке керівництво абсолютно не впевнене в собі. Воно абсолютно не розуміє, чим живе країна. Воно абсолютно не розуміє, чого вона хоче. Воно абсолютно не розуміє, що ось сто осіб вийшли протестувати проти капелюха — це багато чи мало? Це вся Україна чи не вся? Цей вираження її національної ідеї чи не вираження? Це маргінали чи майбутнє? У цей бік ми повинні рухатися чи не в цей? Це принесе нам рейтинг чи відніме його? І так у всьому. Взагалі у всьому. Зверху до низу. Від державного рівня до міського, сільського та ялинкового.

Подивіться рухи будь-якої частини державного апарату за останній рік. Приймаємо рішення — протести — скасовуємо рішення. Приймаємо рішення — протести — скасовуємо рішення. В результаті поступального руху рівно нуль. Тільки метання по ополонці від краю до краю. Ну, за винятком Рифа. Він як сидів, так і сидить. Тут рука тверда, незважаючи ні на які протести.

Управління, що не відчуває, що не розуміє своєї країни, що сіпається по ополонці від краю до краю, зашугане вже до такої міри, що докотилося до капелюхів. Ви можете зробити хоч щось? Якщо вже не збудувати НАТО, то хоча б капелюх на ялинку надіти? А ви говорите інвестиції.

Джерело