З нами Бог. Тоді хто ж проти нас?
Пост-міркування
Дуже погано ставлюсь до існуючої «зеленої» влади… Об’єктивно, ці «владоможці» на це заслуговують, бо наробили дуже багато великого лиха для українців. Про це писав неодноразово, не буду повторюватися.
Бо влада може бути поганою, влада — може бути гарною (з цим нам не щастить), але найгірше для будь-якого народу часи, коли влада відсутня геть…
Що ми всі й спостерігаємо крайні півтора роки: Зеленський — ніякий, свита його — або ніяка, або ворожа, холуїв — превелика кількість. Державотворення — відсутнє, Війна за Незалежність — зведена до домовлянь з ворогом тощо…
Відповідно, рівень бажання змінити цю, по суті «ніяку» владу, в мене зростає кожного дня.
Хоча, якщо чесно, для того, щоб щось змінювати, треба мати кращий варіант і не зробити так, щоб якесь кремлівське «чмо» з ОПЗЖ, чи якогось іншого бандугрупування, отримало свої владні «бонуси».
Українські націоналісти, як і лікарі, мають завжди зважати на принцип «не нашкодь».
У цій ситуації, намагаємося єднати українські партії, а вони, як завжди, ділять «щось» і не поспішають ставати об’єднаним Українською Ідеєю фронтом.
Звичайно, лишається й варіант корегування владної політики в бік Українських національних інтересів, не тільки політичними способами. Хоча свою зустріч із Зеленським вважаю, і сьогодні, потрібною. Врешті, сумління і у нього, і у мене було б чистішим.
Ось так неоптимістично міркую.
Та все так не буде. «Вода й камінь точе»… Погана влада — згине, українська — буде!
Бо з нами Бог! Тоді, хто ж проти нас?!
