Передплатити Підтримати

Ім‘я - це національний штрих-код

Нам ніколи не виграти цієї війни, якщо Росія живе всередині кожного з нас

-Як називається Ваша дівчинка? — запитала мене няня у приватному дитячому садочку, коли ми прийшли вперше.

-Даруся, — відповідаю.

-Даруся. Даша! — робить фантастично алогічний висновок дівчина моїх років.

-Ні, Даруся, — наполягаю.

-А повне ім"я яке? — цікавиться спантеличено.

-Дарія.

-А! — радісно вигукує. — Ну то Даша, — аж полегшено зітхає. — Даша! Ходи сюди! Будемо пірамідку разом складати.

та чорт забирай!

а можна я Вашу доньку Іванку називатиму, наприклад, Йоганною? а Ольгу — Хельгою. можна?

ні?!

а чому — ні?!

це ж одне й те саме!

а можна я Вашого сина Михайлика буду кликати Мішелем? а Майклом? а Міґелем?

о!

а Степанко натомість буде Штефаном!

ні?!

а чому — ні?!!

це ж одне й те саме!

ні.

авжеж, ні.

бо ім"я — це національний штрих-код.

я розумію: хтось може відчувати себе частиною иншого етносу. хтось може любити екзотику, хтось може бути космополітом, а хтось може просто не розуміти цієї речі.

тому хтось може називати свою дитину хоч Тралебузиною.

мені байдуже.

мені загалом байдуже, хто як називає своїх дітей.

але спотворювати імени моєї дитини й називати її чужим не треба.

бо я не почуваюсь частиною иншого етносу.

я — не космополіт.

і не дуже люблю екзотику.

я — українка.

(ім"я — національний код).

і зараз я думаю про те, що нам ніколи не виграти цієї війни, якщо Росія живе всередині кожного з нас.

нам ніколи не виграти цієї війни, якщо той чужинський ген, який нам колись насильницьки вживили під шкіру, ми ласкаво запрошуємо до свого серця замість прогнати.

уявіть собі: ми такі травмовані, що переважно навіть не розуміємо межі поміж нашим і не нашим!

ми плекаємо чуже, як рідну дитину.

ми ще захищаємо його, ніби в нас стокгольмський синдром.

і переконуємо, що це неважливо.

Даруся.

Даша.

яка різниця?

в е л и к а.

-Як називається Ваша дівчинка? — запитала мене няня у приватному дитячому садочку, коли ми прийшли вперше.

«Даша! Ходи сюди! Будемо пірамідку разом складати», — почула я, коли ми прийшли туди востаннє.

_______
примітка: Тралебузина — радянське ім"я на честь Троцького, Леніна, Бухаріна та Зінов"єва.

Джерело