Дивна річ. Культури часто міняються місцями
Цікаво, якими ефемерними часом є культурні стереотипи
Сучасні британці часто говорять так швидко, що здається, що вони ніякі не британці — а, наприклад, італійці. І Британія — ще одна середземноморська країна. Ніяких тобі «сееер» і довгих тягучих фраз; швидкість пересування слів і думок не гірша, ніж швидкість пересування м'яча у прем'єр-лізі.
Німці початку ХІХ століття для «західної» і південної для них Європи були уособленням не раціональності і орднунгу, як сьогодні — а пасіонарності, дикості, штурм-унд-дрангу і занурення в архаїку. Раціональний Кант був скоріше винятком, непорозумінням, ніж правилом.
Французи кінця XVII століття для, скажімо, барокового Риму, були аж ніяк не символом елегантності, гедонізму і витонченості смаку (цим усім якраз і був Рим) — а символом порядку, прямих ліній, спрощеності і військової сили. Тобто приблизно тим самим, що для самої Франції виявилася Німеччина десь у 1870-х роках.
Американці були для європейців середини ХІХ століття — наприклад, для Токвіля — символом не свободи, а рівності, яка часом здатна була вбити свободу та індивідуальність (до якої звик аристократ Токвіль) — приблизно так само, як це робив СРСР у ХХ столітті.
Цікаво як культури часто міняються місцями. І цікаво, якими ефемерними часом є культурні стереотипи.
