Українці досі не вивчили урок, що "порішати через свого" – це корупція
Відчуження від влади – українська хвороба
Глибокий та застарілий комплекс відчуження від влади — це дуже дошкульна українська хвороба.
Зеленський допоміг багатьом українцям це відчуження здолати.
Так, ненадовго. Так, ілюзорно.
Але головне, що це було зроблено саме в той традиційний та примітивний спосіб, в який українці століттями локально, кожен собі, час від часу долали своє відчуження від влади.
Саме тому ця технологія так добре «зайшла» на виборах.
А способів таких українці мають два.
Перший: представника влади можна підкупити. Але це дорого.
Другий і кращий спосіб: прилаштувати у владу «свою людину».
Ну тобто реально свою. З найближчого соціального кола. Кума. Свата. Свояка.
Когось із тих, з ким бачишся кожен день. Щоб потім, якщо що, можна було через нього «порішать».
А «Зеленський з телевізора» — він же свій в доску! Щовечора з нами. Практично член родини.
От всім миром його і проштовхнули.
Щоб він нам все швиденько «порішав». Кому війну, кому корупцію, кому зниження податків (ага).
При тому, що сама базова ідея — «порішати через свого» — носить глибоко корупційний характер.
Але цей урок наше суспільство досі не вивчило.
Тож для початку хоча б назвімо речі своїми іменами.
