Передплатити Підтримати

Танцюють усі

Коли минулого тижня ультра-антикорупціонери хизувалися у соцмережах шибеницею, яку вони, мовляв, приготували для голови Конституційного суду України, це сприйняли по-різному

Найцікавіше, що активісти Майдану, безумовно, знайомі з автором затії — очільником Центру протидії корупції.

«Неетичний вчинок», «поза межами…», — от і все. Натомість чимало прихильників Зе! президента розсипалися компліментами на адресу Віталія Шабуніна, пропонуючи ще брутальніші і, на їхню думку, переконливіші способи тиску на пана Тупицького…

Не варто особливо гортати недавні сторінки тепер вже «інтернет-історії», щоб згадати, з яким завзяттям Шабунін, Лещенко та інші «рвали» попереднього президента за «свинарчуків». І як тихо «мовчали у хусточку», коли на світ Божий сплили так звані «плівки Єрмака», з фактами цинічної і майже неприхованої корупції брата глави Офісу президента Дениса, який торгував високими державними посадами. «Барига» і його «корупціонери» тихо курять у куточку на тлі злодійських подвигів нинішніх мешканців Банкової та околиць, а розкрадання і відкати з «ковідного фонду» іншим словом, як мародерство, не назовеш. Бо тут, направду, йдеться про неврятовані життя хворих на «корону», які, мабуть, таки мали шанс одужати, якби в лікарнях у нас все було гаразд і на місці.

І, якщо, до прикладу, Сергія Лещенка ще сяк-так можна зрозуміти, оскільки йому гідно «віддячили» дуже хлібною посадою в Укрзалізниці, то нездоровий радикалізм Шабуніна і Ко пояснюється, на жаль, дуже банально. Варто тільки кинути оком на «протестантів». Це люди Ігоря Коломойського, завжди невдоволеного і ображеного на весь світ, а особливо, на Україну олігарха. Саме він диригує політично-правовою кризою довкола КСУ, намагаючись таким чином «нагнути» свою маріонетку Зеленського. Почасти це вдалося, і Зе! алярмово вирішив зіграти роль «крутого пацана», внісши у парламент абсурдний і, що найголовніше, — протиправний документ про розгін Конституційного суду. Але у ВР не надто квапляться вчиняти очевидний злочин. По суті, їм пропонують «диктаторські закони-2» сумнозвісного Януковича, а у депутатів ще добра пам'ять, і вони розуміють, чим може завершитися схожа гра з вогнем.

Але Коломойського і Медведчука (він також доклався і до одіозних подань, і до медійного супроводу власноруч влаштованої кризи) парламентський саботаж не зупиняє. Схоже, вони вже змогли знайти спільну мову з Офісом президента, бо, погодьтеся, розлоге інтерв'ю Андрія Єрмака на «плюсах» просто так не з'являється. Тому за визначенням небезгрішний КСУ й надалі схилятимуть до добровільної відставки усіма можливими й неможливими методами, причому тепер ще й із залученням «активістів-антикорупціонерів». Причому останні йдуть на співпрацю з Єрмаком, Коломойським і Медведчуком свідомо, як би вони не пояснювали потім мотиви своїх вчинків. Даруйте, Шабунін і ЦПК — це не ті персонажі, яких можна використовувати «утемну». Отже, альянс відбувся за обопільної згоди зацікавлених сторін.

І задля цілком визначеної мети. Якщо Зеленський та його канцелярія методично, крок за кроком руйнує конструкцію держави, цілеспрямовано дискредитуючи інституційні її опори (починаючи з президентської посади, парламентаризму і судової системи), то «ревнителі» громадянського суспільства, прикриваючись псевдодемократичною демагогією, нищать здобутки «низів», які були рушійною силою не тільки обидвох українських Майданів, але й, за великим рахунком, промоторами реформ. Ми ж не чули голосу Шабуніна і його соратників, коли Банкова разом з Аваковим взялися формувати образ екстремістів із добровольців та волонтерів, шельмувати їх, фастриґувати кримінальні справи проти Яни Дуґарь, Юлії Кузьменко та Андрія Антоненка (Riffmasterа).

Навіщо все це Зеленському та його ляльководам?

Їм украй важливо створити фейкове враження причетності всіх і кожного до своєї політики. Для цього й задумувалося провальне «опитування» громадян у день місцевих виборів, результати якого ніхто так і не рахував. Обійшлися «намальованими» цифрами, на підставі яких Кравчук тепер розпинається про ВЕЗ на окупованому Донбасі на 50 років (а що? Народ же не проти!). Для цього ж медіа Коломойського і Медведчука невтомно вбивають у мізки глядачів думку про «нормальність» хаосу, про «народний суверенітет» і про «пряму демократію». Насправді ж йдеться про формування колективної відповідальності, «колективістського мислення», яке, за визначенням психолога, в'язня нацистських концтаборів Віктора Франкла, «веде до патологічного конформізму». Саме на цьому ґрунті Зе-команда і зацікавлені олігархи намагаються збудувати автократію на кшталт режиму Лукашенка, оптимальний для Росії варіант існування «незалежної України». Аякже, скажуть потім вони, — «танцювали ж усі!».

Результати виборів у США, «невигідний» і навіть небезпечний для Зеленського Байден на посаді президента, мотивують прискорити цей процес.

Ігор Гулик для «ВЗ».