В Україні не існує комплексної допомоги бездомним. Їхні права порушують щодня
Держава і місцева влада часто їх не помічають
Що ви зазвичай робите, коли бачите бездомну людину? Намагаєтеся оминути чи відгукуєтеся на її прохання допомогти? Чи знаєте, як допомогти бездомній людині більш комплексно, аніж просто нагодувати? На жаль, в Україні це фактично неможливо.
У нас не існує системи комплексної допомоги людям, які втратили житло. Єдине, що може зробити людина, — зареєструватися як така, що не має постійного місця проживання. Тобто стати на облік. Соціальна допомога від держави та місцевої влади на цьому етапі фактично закінчується.
Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» гарантує бездомним людям такі самі базові права, як і людям, які мають житло. Повага до гідності, охорона здоров'я, соціальний захист та правова допомога мають бути доступні в обов'язковому порядку.
Але фактично права бездомних людей в Україні порушуються щодня й щохвилини. Бездомні люди не можуть часом отримати й першу медичну допомогу, бо швидкі відмовляються приїжджати на виклик. Якщо все ж приїжджають, то для того, аби бездомні люди отримали належне лікування, доводиться залучати волонтерів.
Соціальна допомога бездомним людям обмежується роботою будинків соціального піклування або соціальних центрів, які не можуть задовольнити попит на свої послуги. В Україні функціонує 91 центр обліку, 15 центрів реінтеграції, 22 будинки нічного перебування та 5 відділень соціальних готелів. Вони можуть прийняти 1623 людини.
Волонтери ж переконують, що попри офіційну цифру в понад 30 тисяч бездомних в усій країні, насправді їх може бути 175−200 тисяч.
Наприклад, у Києві є Будинок соціального піклування на 160 місць, хоча кількість бездомних людей в столиці — 20−30 тисяч, за даними волонтерів. Тому зазвичай бездомні люди ночують на вокзалах, у закинутих будівлях або під'їздах житлових будинків. Там, де тепло.
Закон красиво описує те, яку допомогу можуть отримати бездомні люди, але чітко видно, що програму соціальної допомоги писали в кабінетах — без попереднього діалогу та вияснення потреб самих бездомних людей. Тому ними більше опікуються волонтери.
Як держава, так і місцева влада часто не помічає бездомних людей, бо їм некомфортно піклуватися про них. Також піклування про бездомних потребує великих витрат та комплексного підходу, що в Україні успішно ігнорується. Даремно, бо в майбутньому можна виграти від того, що бездомна людина повернеться до «домного» життя й зможе влаштуватися на роботу. Точно так само, як ми зараз платимо податки на соціальну допомогу людям, які того потребують, ці податки можуть платити й люди, які завдяки комплексній допомозі зможуть повернутися до нормального життя.
Комплексна допомога включає не лише допомогу з нічліжкою, а й соціалізацію, реабілітацію, психологічну допомогу, відновлення документів та працевлаштування.
А також закріплення цих результатів на тривалий час, адже повернення з вулиці непросте й потребує величезних ресурсів і з боку сторони, яка приймає допомогу, і з боку сторони, яка її надає.
Зазвичай комплексні програми включають в себе роботу з трьома напрямами: запобігання бездомності, бездомні сім'ї та хронічна бездомність. Так, спершу визначають потенційні фактори того, що людина стане бездомною, потім — розуміють, яку соціальну допомогу їй надавати, щоб запобігти втраті житла й роботи. Наступний етап — власне допомога від держави в кооперації з громадськими організаціями та благодійними фондами й церквами.
Допоки в Україні не буде створена стратегія боротьби з бездомністю, допомога людям, які втратили житло, буде лежати повністю на плечах волонтерів та небайдужих людей. Та навіть ми можемо зробити щось, аби допомогти людині.
Отже, що робити, якщо ви побачили бездомну людину і хочете їй допомогти?
— Навіть не намагайтеся викликати поліцію, якщо людина не є агресивною та не загрожує вашому життю й здоров'ю. Поліція не має права просити людину піти лише тому, що вам некомфортно. Інакше це буде неповага до її гідності.
— Спілкуйтеся — це дуже мотивує. Звертайтеся до людини на ім'я й поводьтеся природно. Те, що людина не має дому, не робить її гіршою у ваших очах. Вона просто живе на вулиці.
— Запропонуйте людині допомогу та дізнайтеся, чого саме вона потребує найбільше. Принесіть їжі та теплої одежі. Поцікавтеся, чи має людина документи та чи потребує допомоги у відновленні, якщо втратила їх. Дізнайтеся, чи має людина підробіток та чи контролює свої фінанси.
— Поділіться контактами соціальних центрів, куди людина може звернутися по допомогу.
В багатьох країнах є безкоштовна гаряча лінія для бездомних людей. Якщо людина зателефонує туди, вона дізнається адреси місць, де може отримати допомогу. В Україні такого немає. Місця роздачі їжі волонтерами та сарафанне радіо допомагають поширювати інформацію.
Через пандемію Covid-19 криза для бездомних людей стала ще більшою. Брак грошей, неможливість влаштуватися на роботу чи до неї дістатися, обмежений доступ до медичної допомоги, а зараз ще й настання холодної пори року та щоденний челендж, аби знайти тепле місце для ночівлі — це лише кілька проблем, які трапляються з цими людьми.
Важливо, аби місцева влада мала план дій допомоги бездомним людям. Особливо, у такий час.
