Державі наплювати, нам — ні

Важкі часи.

Бійці та ветерани бригад, які обороняли Мар’їнку, самі скинулись та встановили меморіал загиблим при обороні міста. На меморіалі вже є пам’ятна дошка із іменами загиблих бійців 28-ї бригади, і тепер з’явилась плита з іменами наших, з 14-ки. Невдовзі з’являться і плити з іменами тих, хто боронив місто у складі інших бригад, боронив та віддав своє життя.

Жодної уваги чи допомоги ні від місцевої, ні від центральної влади. На відкритті жодного представника ні від місцевої, ні від центральної.

Їм наплювати. Нам — ні. Приїхало більше як 30 побратимів. Після торжества ми стояли і дивились на ворожі окопи. 30 ветеранів, які знають тут кожну травинку. Два взводи. Думали: «Нам би зараз зброю, і росіяни б вмились кров’ю, за кожного нашого, за кожне ім’я на плитах». Але стріляти не можна, воювати за свою землю не можна, знищувати ворога заборонено.

Зідзвонились із побратимами у бригаді. Їм дали премію — за те, що не стріляли… Я думав, що на початку війни були тяжкі часи. Зараз ще тяжчі.

Влад Якушев для «ВЗ»