Передплатити Підтримати

Три десятки років – на одні політичні граблі

Україні як пороблено. Постійно наступає на одні й ті ж граблі, і так від виборів до виборів

Так і зараз, на місцевих виборах, коли більшість олігархів створюють свої кишенькові партії, змінюють назви старих, переформатовують «нові обличчя» та знову продають населенню в новій-старій обгортці. Нічого не змінюється.

Понад рік назад ми стали свідками масштабного «розводу» людей під назвою «слуга народу». Настільки масштабного, що мільйони виборців бігли голосувати за віртуального кандидата та віртуальну партію без програми, без ідеології, без спікерів, просто за велику ширму у вигляді бордів, дешевих роликів та недолугого русскоміровського серіалу, в якому нам обіцяли «послати МВФ».

Що з цього вийшло нам всім відомо. Подивіться, у що перетворили державу за 17 місяців. Подивіться на шалену корупцію та постійні скандали. І от здавалося б… щеплення від «віртуального» вірусу вже майже з"явилось. Проте, ні. Не з"явилось.

Шаленими темпами почали множитися «майбутнє», «наші краї», «шарії», пальчевські" та інші «політики», що мали б давно піти на маргінес. Проте і цього не сталося. Борди, реклама, а найгірше — пропаганда зі всім відомих зливних бачків робить свою роботу.

Людям знов впарюють проєкти Коломойського, Ахметова, Кернеса, ба більше, відкрито кремлівські партії. І… рейтинги ростуть. Вже за кілька тижнів ці віртуальні партії візьмуть цілі міста та регіони.

Пороблено.

Видно, що у нас не мислить стратегічно не лише президент, а й частина суспільства, одурманена проросійськими ЗМІ та «політиками» зарядженими сотнями мільйонів гривень, взятих у Кремля чи окремих олігархів.

Поки у нас не буде цивілізованого підходу до формування політсил, діють московські пропагандисти, поки сотні ЗМІ (якщо їх так можна назвати) працюватимуть «на когось» і головне — поки не прийде усвідомлення, що ти обираєш майбутнє країни на десятки років вперед, а не голосуєш за обіцянку в нереальні 4000 доларів чи продуктовий набір, доти толку не буде. І це шалена біда країни, адже ми будемо ходити по колу. Кожні 5−10 років…

Андрій Смолій для «ВЗ»