Передплата 2024 ВЗ

2014-го було відчуття, що Україна – це країна ангелів. Нині це країна демонів

Треба йти шукати святу воду

У мене від цих білбордів з мордяками кандидатів одна асоціація: ніби вся нечисть, яка ховалася усі ці роки, затиснута в пеклі силами добра, вирвалася на волю, виповзла на поверхню, пролізла, просочилася, проповзла — і ось вона. Неушкоджена. Квітне та смердить.

Пам'ятаєте легендарні «Віднесені привидами» Хаяо Міядзакі? Усіх цих потвор, цих демонів, цих чортеняк, цих духів? Так от, вони там набагато приємніші і людяніші, ніж нечисть, яка дивиться на нас з білбордів сьогодні. Ці пальчевські, замайбутні, нашікраї, попови — бррррр. Нудить.

У 2012 році в мене було відчуття, що Україна — це країна демонів. У 2014−2015 році в мене було відчуття, що Україна — це країна ангелів. У 2020 році в мене знову відчуття, що Україна — це країна демонів. Це, мабуть, цикл якись. Круговерть нечисті в природі.

Єдине, що дає хоч якусь надію — що це все гоголівські чортиняки, а не достоєвські «бєси». Тобто що все-таки людина має над ними якусь силу — що вони не всю людську природу пожерли. І що вони не всевладні — а насправді слабкі.

Але це так, надія. Наївна, може.

Треба йти шукати святу воду.

Джерело

Схожі новини