Передплатити Підтримати

Темні чари львівського дощу

Електронне табло розкладу руху обнадійливо показувало прибуття трамваю за 2 хвилини. За 2 хвилини, знову показало 2 хвилини. І так впродовж... 58 хвилин очікування

Вівторок у Львові видався дощовий. Погода хіба що для роботи у теплому, затишному кабінеті. Але з роботи якось треба добратися додому.

І тут починається темна магія: спочатку маневруєш між калюжами, шукаючи менш глибоку. Тоді намагаєшся не послизнутись на рейсах, які випирають над бруківкою. Далі займаєш вдале місце спостереження на зупинці.

На маршрутку не розраховую, там давно забули про соціальну дистанцію, а запотіле скло відлякує більше, ніж перспектива намокнути.

Львівська погода на руку лише таксистам, які «через підвищений попит» буденні ціни піднімають до дощових — удвічі.

Бачу, як повз гонорово проїжджає відомий брендований політичний бус. Думаю, якби політтехнологи підказали підвести львів"ян, які застрягли у транспортному мокрому колапсі, цей претендент мав би розголос вчинку в медіа, а на виборах гарантовані голоси врятованих від не менш гарантованої простуди львів’ян.

Після нервових 58 хвилин очікування, нарешті дзеленчить потрібний трамвайчик, який одразу наповнився розмовами про «йой, що то діється у тому Львові… тільки дощ — одразу корки»… Думаю, одному пану в теплому кабінеті на площі Ринок дуже гикалось, бо чи не кожен його згадував «не злим тихим словом» (насправді злим і не тихим).

Лише неоготична Церква Ольги і Єлизавети велично купалась у краплях дощу і виглядала надто природно у львівській магії дощу…