Посадити трьох друзів чи… "офірного цапа"?

Після Революції Гідності українська спільнота аж занадто перейнялася ідеями Лі Куан Ю, — творця сінгапурського «економічного дива», і часто радила тодішній владі «посадити трьох друзів» президента, аби подолати корупцію. У випадку з сінгапурським «реформатором» (слово беру у лапки свідомо, бо мало хто з його фанатів здав собі труду дізнатися про «ціну» реформ Лі Куана), фразу про «трьох друзів» йому тільки приписують. Чи говорив він її, чи писав, — неважливо…

Тепер чинний режим Зеленського любить виправдовувати власні провали іншою «цитатою», цього разу — Вацлава Гавела. Президентові-дисидентові уклали в уста слова, які цілком годяться для виправдання влади невігласів і популістів: «Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу». Особливо любить зблиснути інтелектом, киваючи на Гавела, заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук. Хоча щодо цієї персони, то виникають великі сумніви у тому, що вона взагалі розуміє, про що говорить.

Тим не менш, як це, зазвичай, буває, «земля кругла», і тепер «формулу» сінгапурського автократа можна використовувати як дорікання самому Зе! Правда, значно помноживши число друзів, бо, якщо ретельно поглянути на нинішніх мешканців Банкової, Грушевського, малих і великих споруд міністерств, відомств, держкомітетів і держкомісій, то приятелів чи знайомих Володимира Олександровича набереться цілий легіон. А якщо додати ще й кумів, сватів, дружин, невісток (словом, «дорогу родину») цих близьких серцю і душі Зеленського осіб, то матимемо невеличке військо.

Але річ не стільки у непотизмі, кумівстві, критеріях особистої відданості при кадрових рішеннях, як у тому, що всі ці люди свідомо сприймають належність до влади за шанс для особистого збагачення. Тобто для них влада — банальний бізнес, причому з усіма притаманними сучасній Україні повадками, поняттями і навіть специфічним сленгом.

Звідки взятися іншим, коли, до прикладу, скандальний депутат-хабарник Олександр Юрченко розпочинав, за словами журналіста Юрія Бутусова, з крадіжки… чотирьох пляшок пива у супермаркеті. Потрапивши у «чудову команду» «Слуг», учорашній злодюжка почав освоювати нові горизонти, аж поки агенти НАБУ не схопили «на гарячому» його помічника Івана Фіщенка — вимаганні «плюшок» — 200 тисяч доларів за ухвалення одного із законопроєктів. Здавалося б, — логічне завершення кар'єри. Ба ні, — Офіс президента і сам Зе! довго зберігали спокій, а найкраща подруга Володимира Олександровича — 200-відсоткова «своя» генпрокурорка Ірина Венедіктова навіть спробувала зманіпулювати результатами розслідування Антикорупційного бюро. І лише одна обставина, — вибори до місцевих органів влади, на яких дуже залежить клоунократам, — змусила і ОПУ, і самого Зе! вичавити зі себе обіцянку «посадити» депутата-«слугу». Причому, Офіс зробив це дуже «елегантно»: він звинуватив Юрченка в… «неетичній поведінці». Цитую: «З політичної й моральної точок зору, враховуючи наведений НАБУ відеоматеріал, пан Юрченко втратив етичні підстави бути депутатом Верховної Ради. Влада — не місце для «плюшок».

Юрченко, звісно, пішак, причому розмінний. Бо 200-тисячні «плюшки» — ніщо, порівняно з аферами значно впливовіших персонажів, які, видається, є і для Зеленського, і для силовиків, і для закону священними коровами. До прикладу, зовсім свіжа справа Єрмаків, що стала відома широкому загалові завдяки «плівкам Гео Лероса». Брат керівника президентського Офісу цинічно торгує посадами у найвищих ешелонах, власне кажучи, реалізовуючи на практиці сумнівне розуміння влади як бізнесу! Про це волають медіа, говорять усі, кому не ліньки, — лише Зеленському заціпило. Натомість самого викривача виключають з фракції «Слуг», палять його автівку, натякаючи таким чином іншим про можливі наслідки схожих «зрад».

Або ж вже дещо призабута афера з продажем за кордон мільйонів захисних масок у розпал карантину. Ну, скажіть, чи може президент вимагати у відданої генпрокурорки розслідувати діяльність заступника керівника ОПУ Кирила Тимошенка, якого напряму пов'язують з цією цинічною оборудкою? Не може, бо освятив своєю присутністю прибуття літака з Китаю із так званим «гуманітарним вантажем».

До слова, експерти вже відкрито пов'язують зростання корупції з приходом на посаду прем'єр-міністра Дениса Шмигаля. «Наступного дня після призначення Дениса Шмигаля крива корупції різко полізла вгору, — пише на своєму Facebook керівник проєкту «Наші гроші» Олексій Шалайський. — Ще протягом трьох-чотирьох тижнів ми встигали бодай відслідковувати нові-старі схеми. Зараз вже втратили лік. Деякі галузі ще випадково залишаються «неохопленими» тільки через те, що чекають призначення нового керівника-«професіонала».

Тобто «посадити трьох друзів» — проблематично. Зате полку «офірних цапів» може прибути. Бо факти корупції серед «непомітних» «слуг» зринають ледь не кожного дня. До прикладу, розслідувачі зі Слідства. інфо оприлюднили інформацію про шалений тиск на міністерство інфраструктури з боку нардепа Олександра Куницького. Так він «лобіює» інтерес постачальників російського автогазу.

Даруйте, але п'ять років таких помилок можуть завершитися для України півстолітньою руїною.

Ігор Гулик для «ВЗ»