Передплатити Підтримати

Росія на шляху до конституційної монархії?

15 січня 2020 року у Росії започаткували перехід до іншої системи правління

Це випливало зі змін до Конституції, озвучених у виступі президента Росії. Публіка це сприйняла, як бажання Путіна зберегти владу після 2024 року, коли спливає термін повноважень президента.

Чого публіка не зауважила, так це намір істотно змінити існуючу форму правління. Цей намір виходить далеко за межі особистих амбіцій Путіна після 2024 року.

Виглядає, що нова архітектура влади у Росії має на меті передачу реальної виконавчої влади до Державної Ради (не плутати з Державною Думою, яка є законодавчим органом).

Ця Державна Рада мала би складатися з керівників силових відомств, найбільших платників податків (спадає на думку Роснєфть, Газпром тощо), прем'єра і ще кількох високопосадовців, а також, можливо, окремих регіональних керівників.

Головою цієї Держаної Ради мав би стати такий собі арбітр між конкуруючими силами усередині Державної Ради. Решта його функцій — суто представницькі.

Тобто це, по суті, ідея конституційної монархії, яка існує у Великій Британії, Нідерландах, Бельгії, Норвегії, Швеції.

Монарх стає символом нації (всі непопулярні функції перекладаються на Державну Раду та уряд) і має на меті, у першу чергу, об'єднувати усіх громадян. Для багатонаціональної Росії ця єдність є вкрай потрібною, аби запобігти сепаратистським тенденціям у періоди економічних негараздів.

Цим символом необов'язково має бути

Путін, але це точно має бути людина, яка викликає всенародне схвалення. Наприклад, можуть запросити на цю роль і нащадків дому Романових, або придумати інший об'єднувальний символ, однаково прийнятний для всіх етносів Росії.

Проблема може виникнути на законодавчому рівні. Якщо Державна Дума Росії залишається законодавчим органом, який також формує уряд, щоби розпоряджатися бюджетом, то які стосунки будуть між Державною Радою і Державною Думою?

Типова конструкція конституційної монархії — це уряд, сформований всенародно обраним парламентом, який є реальною і єдиною владою у державі. Монарху залишені церемоніальні функції.

Якщо ж реальною владою стає Державна Рада, а не уряд, то така форма влади є чимось іншим, ніж конституційна монархія, і така конструкція є нестабільною. Бо, згідно з Конституцією, народ є носієм влади. На голосуванні народ делегує свої повноваження парламенту, той урядові. А уряд, виявляється, не є реальною владою, а отже і народ не є її носієм. Прибрати ж з Конституції принцип, що народ є носієм влади, занадто навіть для сучасної Росії. Хоча у Кремлі всі давно впевнені, що носієм влади у Росії є не народ, а нафтогазовий бізнес, який дає половину надходжень до бюджету.

Як у Кремлі збираються вирішувати цю проблему ми не знаємо, але те, що там сидять талановиті «винахідники»,

Не маємо сумніву. Щось придумають.

Наразі процес зміни Конституції спровокував нову хвилю боротьби конкуруючих сил за владу у Кремлі.

Мабуть, саме з цією боротьбою слід пов'язувати і неспроможність Кремля вгамувати протести у Хабаровську і отруєння Навального, в якому одні сили Кремля можуть бути зацікавленими більше, ніж інші.