Путін очолює владу двієчників
Це було б смішно, якби не було так огидно
І прихильники, і противники Володимира Путіна нерідко сприймають його як розважливого і холоднокровного державного діяча, що має стратегічні плани і обставляє опонентів саме завдяки бездоганній логіці й далекосяжним намірам. Ми примудрилися за ці два десятиліття забути, що маємо справу лише з непримітним чиновником, який отримав владу із уже слабких рук «царя Бориса» для забезпечення інтересів і спокою єльцинського сімейства — чим, власне, наступник досі успішно і займається.
А ще він очолює владу двієчників, — пише Віталій Портников для «Грани.Ру».
Бо тільки двієчники примудряються двічі труїти ворогів однією отрутою так, щоб про це стало відомо всьому світу. Так, я допускаю, що «вдалі» отруєння теж були — але два таких очевидних зашквари, що демонструють терористичну сутність російського режиму, варті будь-яких попередніх успіхів отруйників. І найголовніше — ці отруйники нічого нового не вигадують, вони просто працюють за підручниками Вищої школи КДБ, але так, ніби прогулювали практичні заняття і не дочитали главу до кінця.
Тільки двієчники примудряються протягом шести років пояснювати свою підтримку авторитарних режимів діями певних «екстремістських організацій», які в 2014 році мали розв'язати громадянську війну в Україні, а зараз збираються зробити те ж саме в Білорусі. Причому Сергій Лавров, який зробив цю дивовижну заяву на спільній пресконференції з міністром закордонних справ Білорусі Володимиром Макєєвим, ухитрився навіть не змінити список цих організацій «українських екстремістів» — ніби йому просто дали промову шестирічної давнини.
Тільки двієчники плутають реальну політику і реконструкцію, невміло копіюють то спеціальні операції Сталіна, то спеціальні операції Гітлера — але так, щоб на будь-якому «ввічливому зеленому чоловічку», який приплив до Криму, «заблукав» в українських лісах або на мінських проспектах, чітко було видно каїнову кремлівську печать. То зіб'ють не той літак, щось не розрахують з дозою, то помиляться з реальними настроями людей — але як і раніше впевнені, що, куди б не прийшли Петров і Боширов, попереду обов'язково стануть жінки, діти і Маргарита Симоньян.
Так розікрасти мільярди у нафтові роки, що від уявного путінського благополуччя залишився тільки спогад. Так опустити міжнародну репутацію своєї країни, що навіть куплені нею ж доброзичливці ретельно миють руки після випадкових рукостискань з її представниками. Так демонструвати власну жорстокість і незграбність одночасно — і при цьому вірити у власну велич. І у віру інших у цю велич. І викидати мільярди на вітер пропаганди цієї віри, а не на розвиток країни. І викидати мільярди на танки і ракети, які повинні змусити любити, а не на будівництво країни, яку могли б хоча б поважати. І тягатися по місту і світу з мензурками «Новачка», як тінь Катерини Медичі.
Це було б смішно, якби не було так огидно. Огидно бути заручниками злочинних невігласів.
