В економіці знищили всі позитивні зміни. Буде біда, коли вітер зміниться

Давайте мислити образно. Так просто буде легше зрозуміти, чому одночасно відбувається багато дурниць і «зради», а ситуація насправді залишається хорошою, і ми досить легко проходимо кризу.

Отже. Уявіть. Жили ви жили в степах, плавали максимум в болоті і калюжі, але тут вирішили, що з дитинства любите море, вам про нього багато розповідала бабуся, яка любила капітана далекого плавання, та й родичі за кордоном, які виїхали на заробітки, розповідають, що море — це краще, ніж калюжа. І ви виганяєте тих, хто говорив, що калюжа — це стабільність, і вирішуєте будувати корабель. Тому, що море, виявляється, поруч. І все можливо.

І ось родичі з-за кордону вам надсилають креслення, інженерів, теслярів і ви будуєте корабель. Родичі ж муштрують вашу команду, розповідають, що і коли робити, як керувати кораблем. Вчать їх, що таке компас, як зав'язувати морські вузли і чим відрізняється море від океану. Ви вибираєте капітана, боцмана, штурмана і вирушаєте в путь. Потрапляєте в шторм, у багатьох починається морська хвороба, деякі страждають від спеки, хтось навіть встиг випасти за борт, але ви в підсумку стаєте на курс, ловите попутний вітер і починаєте йти через океан.

Але морська хвороба не пройшла даремно. На кораблі багато незадоволених. Звинувачують капітана і його команду, а також родичів з-за кордону. У підсумку, ряд пасажирів першого класу, у яких було і біля калюжі все добре, і які не особливо й хотіли їхати в подорож, допомагають юнзі стати капітаном. Юнгу вибирають всім кораблем, юнга призначає своїх друзів боцманом, штурманом і коком. А потім вирішує, що все, що розповідали родичі з-за кордону про управління кораблем нісенітниця, викидає за борт креслення, інструкції, випускає термітів, відправляє консультантів, що залишилися на борту, в трюм, і розбиває компас. Юнга вважає, що все життя в калюжі плавали, і нормально все було, а значить — і в морі буде прекрасно.

І найцікавіше, що корабель пливе. Вітер залишається попутним. Гарна погода. Корабель продовжує залишатися на плаву і наближатися до мети. І, здається, що юнга може керувати кораблем точно та само, як і будь-який капітан, і не потрібні йому інструкції і можна слухати досвідчених мешканців калюжі, а не цих консультантів від родичів. Можна спустити їх на шлюпці біля найближчого безлюдного острова і йти далі. І з ними відправити частину пасажирів, які кричать, що боцман п'є і скоро віддасть кінці, кок страждає старечим недоумством, пасажири першого класу випили весь ром, замінивши його солоною водою, а штурман працює на піратів.

Чому так виходить? Просто вітер попутний. Вітрила виставлені, терміти ще не прогризли дошки, і корабель рухається. Занадто хороша погода. Яка, здається юнзі, такою буде завжди. Зрештою, коли європейці вперше потрапили в Тихий океан, вони і назвали його Тихим. Але він зовсім інший… І юнга ще не знає, що погода може змінитися. Що треба вміти йти не тільки на попутному вітрі. І що трапиться тоді, коли погода зміниться, собі уявити важко.

Але погода непередбачувана. Як і ситуація у світовій економіці. Де грошей дуже багато. Вони коштують дуже дешево. І будь-якій країні поки що можуть прощати будь-які помилки інвестори, адже гроші треба кудись дівати. І навіть якщо країна заморожує співпрацю з МВФ, інвестори можуть закрити на це очі. Адже погода хороша. А грошей дуже багато. А після коронакризи, яку залили ще більшою кількістю грошей, їх стало непристойно багато. І, здається, що так буде завжди.

Але колись вітер зміниться. Колись сонце зайде за хмари. І що трапиться в цей момент з кораблем — важко собі уявити. Як і що трапиться з економікою, в управлінні якої допустили максимальну кількість помилок і де всі позитивні зміни знищені?

Але про це ми подумаємо завтра. Коли вітер зміниться.

Джерело