Чому наші друзі - Литва та Польща, а не Німеччина
Лукашенку немає варіантів, крім занурюватися ще глибше у обійми “російських братів”
Європейський Союз нових грошей вже не дасть, бо нових виборів не буде. Центрвиборчком вже оголосила, що перегляду результатів виборів не буде. Зрозуміло, що це позиція самого Лукашенка.
Слабкість ЄС виявилася під час інтернет-конференції закордонних відомств Євросоюзу. Вони вирішили застосувати санкції проти якихось чиновників Лукашенка, а не проти нього. Відчувши цю слабість ЄС, він негайно дав відповідь щодо неможливості виборів.
І знову, як і у випадку з захопленням Криму у 2014 році, це сталося через лицемірну позицію Німеччини. Вона тоді теж не дозволила застосувати санкції проти Газпрома та самого Путіна, хоча на словах і засуджувала агресію.
І Німеччина, і Польша, і Литва не визнали результати президентських виборів у Білорусі. Але з різних міркувань. Литва і Польща розуміють, що ізоляція Лукашенка через невизнання виборів ЄС, остаточно розв'яже руки Росії, аби дотиснути його і встановити повний контроль російських військових у Білорусі. І тому вони бажали зміни влади у Білорусі.
Німеччина теж це розуміла і бажала… допомогти Росії якомога скоріше встановити свій повний контроль у Білорусі.
Тому що стратегічний партнер Росії у будівництві «Північного потоку-2» бажає посилення позицій Росії у Східній Європі.
І тому визнають Росію «посередником», а не агресором на Донбасі. А Крим взагалі цинічно вивели за межі переговорів.
Стратегічний союз Німеччини та Росії виник не вчора. Скоріше за все, він виник коли на чолі Радянського Союзу стояв пан Андропов у 1982−1984 роках. Росія могла бути для Німеччини надійним джерелом постачання енергоносіїв, у першу чергу газу, а Німеччина для Росії ставала головним парнером у продажу енергоносіїв до Європи. Тим Німеччина забезпечувала Росії надійне і величезне джерело прибутку, що становить половину надходжень до бюджету Росії.
Тому засудження агресивних дій Росії з боку Німеччини ніколи не йде далі слів про «занепокоєння». Та й то лише тому, що бояться, якби США не обмежили експорт німецької продукції на американський ринок, який дає значну частку експортних доходів Німеччини.
Нам слід навчитися робити висновки з вчинків, а не слів наших західних партнерів. І коли йдеться про незалежність і недоторканність наших кордонів, спиратися на тих, хто зацікавлений разом із нами у посиленні позицій України, а не Росії.
