Росії не потрібно припинення вогню
Володимир Зеленський вірить, що після 27 липня на сході України встановиться реальний режим тиші
«Це для нас критично важливо», — підкреслив український президент під час спільної поїздки на Донбас із президентом Швейцарії Симонеттою Соммаругою.
Зеленський має цілковиту рацію: для України критично важливо, щоб обстріли контрольованої території з окупованих територій припинилися. Саме ці обстріли і створюють напруженість і на лінії розмежування, і у суспільстві. Припиняться обстріли — і велика частина українців «забуде» про Донбас, як «забула» про Крим — окупований півострів стає темою для новин тільки коли поновлюються дискусії про подачу води до Криму. Але політичним важелем для тиску на Україну Крим не є. У разі припинення обстрілів таким важелем перестане бути і Донбас.
Саме тому обстріли не припиняться — у Кремлі сидять не ідіоти, які готові відмовитися від такого дієвого важеля без капітуляції української сторони. Саме тому ніяким угодам про припинення вогню не вдавалося протриматися більше кількох тижнів, а то і днів. І нові домовленості чекає та ж незавидна доля.
Навіщо тоді Росія їх погоджує? А тому, що залишається у виграші при будь-якому розвитку подій. Якщо українські військові будуть продовжувати відповідати на обстріли, це дасть можливість окупанту звинуватити у порушенні угоди українську сторону і звинувачувати Зеленського в тому, що він не хоче припинення «громадянської війни на Донбасі». Це, звичайно ж, сигнал для проросійської частини прихильників Зеленського — щоб на місцевих виборах вони голосували за ОПЗЖ і взагалі розраховували тепер тільки на Медведчука.
А якщо українські військові не будуть відповідати на обстріл і перетворяться на гарматне м'ясо для окупантів, це тільки посилить протистояння влади і патріотичної частини суспільства, неминуче призведе до вибуху — ну не після першого, так після десятого чи двадцятого загиблого або після арешту того військового, який вирішить відповісти на обстріл. Що теж на руку Москві, бо ж її головна мета — це дестабілізація української влади і крах держави.
Зеленський, який все ще розраховує домовитися з Путіним, не просто потрапляє у нові і нові пастки Кремля, з яких йому вже не вдасться вибратися без втрат. У ці ж пастки некомпетентний президент тягне за собою і саму Україну, її громадян і її захисників.
