Україні потрібно вибратися з кремлівського зачарованого кола
Заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак стверджує, що Москва дала українській стороні час для того, щоб надати пропозиції щодо конституційних змін, які гарантують особливий статус окупованих територій
Ну і мова йде, за словами Козака, не тільки про Конституцію, але і про цілий пакет законів, які повинні перетворити окупований Донбас на «державу у державі».
Український віце-прем'єр Олексій Резніков стверджує, що зберігає оптимізм і навіть що «Росія готова зблизити позиції» — але з точкових питань, таких, як звільнення полонених, режим припинення вогню і навіть (от це прогрес буде!) відкриття пунктів пропуску з окупованих територій на територію України, закритих з моменту початку епідемії за рішенням маріонеткової влади. Втім, компромісів з приводу припинення вогню не виключає і Дмитро Козак.
Що за всім цим стоїть? Очевидно, що українські учасники переговорів уже зрозуміли — залишилося тільки переконати у цьому Володимира Зеленського — що на припинення конфлікту на Донбасі і реінтеграцію окупованої території розраховувати не доводиться. І основну ставку потрібно зробити на заморожування конфлікту, коли «просто перестануть стріляти». Якщо ж після цього Кремль визнає незалежність «народних республік» або вирішить включити їх територію до складу Росії, то ніякої відповідальності на Зеленському за це не буде. Головне — що не гинутимуть люди, що Україна буде жити мирним життям. А окуповані території? Ну не воювати ж за них із Росією насправді? Чекатимемо, коли подіють санкції або зміниться влада у сусідній країні.
Це абсолютно прозора політична програма. Виникає тільки одне питання — а Путіну це все навіщо? Щоб взяти на себе відповідальність за жителів Донбасу і остаточно втратити Україну? Заради цього він затівав війну?
Вимоги Кремля є також цілком зрозумілими. Путіну і Козаку потрібно, щоб Зеленський спробував протягнути через парламент «особливий статус» окупованих районів, а перед цим почав обговорювати конституційні зміни із керівниками маріонеткових адміністрацій «народних республік». Навіщо? Зовсім не для того, щоб віддати Донбас. А для того, щоб сприяти дестабілізації в Україні — і було б чудово, щоб конфлікт навколо статусу окупованих районів збігся з економічною і соціальною кризою у нашій країні. Це відкриє шлях до нових територіальних захоплень, нових «народних республік» або хоча б до «відновлення територіальної цілісності» вже існуючих, за рахунок окупації всієї території Донецької та Луганської областей.
Зеленський, втім, не збирається погоджуватися із виконанням цих вимог. А питання статусу окупованих територій збирається обговорювати зовсім не з найманцями, а з представниками переселенців у Мінській групі. Але так український президент може задовольнити тільки себе самого. Путіна він не задовольнить.
А значить, і ніяких компромісів щодо припинення вогню і інших точкових домовленостей теж не буде. Будуть продовжувати стріляти.
І це — навіть не глухий кут. Це — зачароване коло. Якщо ви починаєте виконувати кремлівські вимоги, то починається дестабілізація в країні. А якщо ви їх не виконуєте — то триває військовий конфлікт, який може навіть посилитися.
Вийти з цього кола не дуже складно: потрібно усього лише визнати помилковість підходів Володимира Зеленського, його оточення і його прихильників до вирішення конфлікту з Росією. Потрібно визнати брехливість ставлення Володимира Зеленського, його оточення і його прихильників щодо політики попередньої влади у конфлікті з Росією. Потрібно усвідомити, що політика Володимира Зеленського та його оточення призведе до нової катастрофи у відносинах з Росією, а серед жертв цієї катастрофи — жертв дестабілізації і нової війни — виявляться прихильники Володимира Зеленського. І багато хто з них не зможе вже проголосувати ані за Зеленського, ані за іншого кандидата на пост президента просто тому, що на цвинтарях не голосують.
А тому потрібно перестати задовольняти ілюзії людей, які взагалі не розуміють, що навколо них відбувається, і тим самим підштовхують себе та інших до могили. Потрібно перестати сподіватися «задобрити» Путіна — людину, що стурбована відновленням «історичної Росії». «Задобрити» не можна до того часу, поки цю «історичну Росію» не буде відновлено у кордонах від Ужгорода до Владивостока.
Потрібно зрозуміти, що війна триватиме, солдати — гинутимуть, люди на лінії розмежування — страждатимуть. І так ще дуже багато років. Наша головна мета — щоб ця війна не переросла у більший конфлікт, щоб лінія розмежування не пересунулася до Києва або Кам'янець-Подільського, щоб Україна навчилася жити і розвиватися в умовах перманентного конфлікту з ворогом. Так, війна може закінчитися в голові Володимира Зеленського, війна може закінчитися в голові кожного з його виборців, але ось тільки Росія і Україна знаходяться не у голові Зеленського. І ми з вами теж не в його голові живемо — хоча, можливо, там набагато затишніше, я це допускаю.
Краще неприємна правда, яка допоможе нам виживати і розвиватися, ніж приємна брехня, яка призведе до нашої загибелі. І краще влада, яка готова захищати країну навіть у безнадійній ситуації, ніж влада, яка бреше сама собі і всім нам.
