Зеленському (читай Коломойському) потрібен на 100 відсотків свій голова НБУ

НБУ залишався чи не єдиною державною інституцією, куди владі не вдавалося запустити свої зелені щупальця. Смолія почали цілеспрямовано цькувати декілька місяців тому, останніми днями тиск несамовито посилився. Однак, голова НБУ заявляв, що має намір залишатися на посаді голови до кінця своєї каденції — 2025 року. Але, вочевидь, в якийсь момент нерви не витримали… Шкода.

Чим голова НБУ не влаштовував Зе-владу? Він не був ручним, не був «на сто відсотків своїм», зрештою, як цього і вимагає закон про Нацбанк. Такий закон тому і було прийнято, бо у влади, особливо популістичної чи авторитарної, завжди виникає спокуса використати голову головної фінансової установи у власних інтересах, а ці інтереси не завжди збігаються з інтересами країни та громадян. Гроші, як відомо, люблять тишу, а популістичній владі зазвичай потрібні шоу.

Крім того, Яків Смолій працював у команді Гонтаревої, а це вже «горіла сосна» для владного 95 Кварталу.

Зе-влада довго думала, у чому звинуватити Смолія. І придумала абсурдне звинувачення — високі кредити для бізнесу. Дорогі кредити — не ноу-хау Смолія. Вони такими були весь час незалежності України. НБУ тримав високою облікову ставку і в такий спосіб стримував інфляцію. Якраз за Смолія ставка НБУ почала постійно знижуватися, відповідно дешевшими ставали кредити. Нацбанк почистив ринок від фінансових спекулянтів, працював на фінансову стабільність, яка сприяє привабливому інвестиційному клімату.

Але Яків Смолій мав інші «гріхи»: був категоричним противником переговорів з Коломойським щодо грошової компенсації йому за націоналізацію ПриватБанку. Навпаки вважав, що олігарх повинен повернути кошти рефінансування, які вивів закордон. У цьому його підтримував МВФ.

Нацбанк судиться з Коломойським у міжнародних судах, і ці суди успішно виграє (чого не скажеш про українські суди — тут завжди виграє Коломойський). Олігарху потрібна на посаді голови НБУ людина, яка насамперед відстоює не державні інтереси, а інтереси Коломойського. Або принаймні, яка враховуватиме його інтереси.

І така людина є — нинішній голова Ради Національного банку Богдан Данилишин, який давно і наполегливо закликає до конструктивного діалогу між державою і колишнім власником ПриватБанку Ігорем Коломойським. Саме Данилишин останніми днями завзято почав критикувати Смолія, звинувачувати у тому, що Нацбанк не сприяє розвитку економіки.

В розумінні «зеленої влади», розвиткові економіки мала би посприяти емісія грошей. Нацбанк був категорично проти того, аби запускати друкарський верстат та розкручувати інфляцію. Але цього дуже хоче влада. Бо рейтинг падає. Бюджету потрібні гроші, вже і багато. Що буде потім — влада подумає потім.

Щоб хоч якось сповільнити падіння рейтингу, Зеленський пообіцяв, що з нового року підніме мінімальну зарплату до 6 тис. грн, а з 1 липня 2021-го — до 6, 5 тис. грн. За рахунок чого можна піднімати зарплати, якщо економіка в країні занепадає і жодних підстав та передумов, що раптом почне рости, немає? Є тільки один спосіб — надрукувати гроші. Не випадково нардеп-«слуга» Людмила Буймістер у спеціальному відеоролику заявила, що українська економіка «котиться у прірву» і врятувати ситуацію може лише емісія! Тобто народ почали морально готувати до того, що влада буде друкувати гроші і що інфляція — це благо для економіки.

Яке це благо, знаємо за прикладом Венесуели… Зрештою, ще пам’ятаємо початок 90-х…

Звісно, Нацбанк за Смолія не допустив би емісії. Тепер шлях до інфляції відкритий.

Під удар також ставиться співпраця з МВФ, який вимагав, щоб НБУ залишався «острівцем стабільності». До речі, проти цієї співпраці публічно виступав Коломойський, якого влаштовував дефолт. Пригадуєте, як він ратував за відмову від позики МВФ, натомість радив позичати гроші в Росії… Не випадково КМІС кілька днів тому видав на-гора відверто маніпулятивну соціологію, згідно з якою більшість українців проти співпраці з МВФ. Якою може бути альтернатива — українці незабаром відчують на власній кишені.