Українські традиції проти іноземців

Це вже починає набридати. Тимошенко і група Коломойського «За майбутнє олігархів» оскаржать в суді участь іноземців у наглядових радах державних компаній.

Дуже не подобається Коломойському наглядова рада ПриватБанку, де іноземці не бояться його і українських чиновників. І після поразки у Верховному Суді палке серце олігарха і його «посіпак» вимагає помсти. І розуміє, що поки наглядова рада незалежна, йому буде набагато складніше повернути собі ПриватБанк. І як добре, що завжди є Юлія Володимирівна, готова прийти на допомогу.

А ще іноземці в наглядових радах не подобаються СБУ. Ті знову згадали, що вони майстри епістолярного жанру, і після зимового листа на ПриватБанк, де вимагали не подавати в суд на найчесніших в світі олігархів, написали кляузу вже на Наглядову Раду Укрзалізниці. Дійсно, завжди були в державних компаніях «смотрящі» від СБУ, навіщо ще якісь наглядові ради і якісь іноземці. Тим більше, раптом хтось із них японський шпигун.

Реформа корпоративного управління — частина реформ, які ми робимо разом з МВФ. І оскільки отримали гроші МВФ, то можна атакувати реформу. Проста логіка. Як ріг будинку.

А ще реформа корпоративного управління — це прибрати українського чиновника подалі від корита. Державні компанії завжди були розсадниками корупції. І тому були потрібні незалежні наглядові ради, щоб прибрати олігархів і чиновників подалі від народних грошей. Не віддати їм компанію в управління, а поставити їх стежити, щоб не вкрали. Тому що іноземці не зав’язані в українські розклади, вони часто є носіями зовсім інших цінностей. І будь-яка нормальна наглядова рада, наприклад, у Центренерго, давно задалася б запитанням, а навіщо державна компанія купує дорого і продає дешево, і чому всі ці операції відбуваються з компаніями Коломойського? Це як іноземці при відборі суддів до антикорупційного суду не пропускали тих, хто при смішній зарплаті, як офіційна у футболіста Динамо, має автопарк з дорогих машин, як у футболіста Реала. Тому що цінності і принципи. А не «розуміння українських реалій».

Але туди, до Центренерго, не добралася ще страшна клешня світової закуліси. Ніяких іноземців. І тому за рік компанія з прибуткової перетворилася на збиткову. А, значить, треба не прибирати іноземців, а розширювати робочу практику на інші державні компанії. Якщо нам, звичайно, не все одно.

І що відбувається тепер? Олігархи і чиновники виходять перед народом і слізно вимагають прибрати з їхнього шляху тих, хто заважає. При цьому лякають страшними іноземцями. Неначе це іноземці десятиліттями сиділи на потоках або приватизували за безцінь українські активи. При тому, що вже очевидно, що створення незалежної наглядової ради дає як мінімум шанс прибрати корупцію. Це не завжди панацея, але точно з нею шансів більше, ніж без неї.

І ось такий парадокс. Український народ вірить олігархам і чиновникам, і солідарний з їхньою вимогою прибрати чортових іноземців. Ось таке воно, бажання побороти корупцію по-українськи. Ось такий от він, наш стокгольмський синдром.

Цікаво, а коли Тимошенко піде в суд і оскаржить участь іноземних футболістів у матчах українського чемпіонату? І тренерів теж. А то чого вони, бразильці ці? А Динамо Київ ніяк виграти чемпіонат не може.

Переклад з російської

Джерело