Гроші МВФ є. Тепер починається найцікавіше

Гроші МВФ уже в дорозі. А отже, Україна отримує перепочинок і достатнє фінансування на найближчий час.

Отже, Україна отримає не тільки гроші від МВФ, але і фінансування від Світового Банку та ЄС. Ми уникнули сценарію економічної катастрофи. Слово «дефолт» знову не актуальне.

І тепер найцікавіше.

МВФ і його транш був головним стримуючим фактором. Пристрій «захист від дурня». Або «захист від корупціонера». Захист від олігарха. Захист від міцного господарника. Він не давав відкотити назад основні реформи.

Потреба кров із носа отримати нову програму ставила забороло перед негативними ініціативами з відкату головних реформ. Яких було дуже багато. А тепер цього заслону не буде. І потреба в наступному транші може бути вже меншою. Крім того, світові фондові ринки відновлюються. Й іноді здається, що перше півріччя 2020 року просто буде міражем. Україна вже зараз може вийти на ринок і залучити 1−2 млрд дол. Не виключено, що на тлі такого небаченого оптимізму, який підтримується надрукованим валом доларів і євро, ми побачимо навіть повернення інвесторів на внутрішній ринок.

Напружує і те, що Україна зробила все, щоб розмір першого траншу максимально збільшили. У підсумку, різниця, звичайно, не принципова — 1,9 млрд або 2,1 млрд, дол., але сам сигнал є. До того ж другий транш, який має прийти приблизно у вересні, не вимагає якихось надзусиль.

Основне у цій програмі — не нашкодити тому, що вже було зроблено. Хоча, звичайно, всі прописані в меморандумі реформи вкрай важливі. Не для МВФ. Який не має своїх інтересів узагалі, хіба що ми говоримо про кар'єрні інтереси бюрократів, яким у резюме приємно записати «врятував Україну» або «допоміг Польщі стати цивілізованою і багатою країною».

МВФ — не комерційна організація, яка турбується про прибуток. Це ще один міф. Інтерес МВФ — аби Україна більше не поверталася до МВФ. Бо МВФ покликаний робити так, щоб кризових точок у світі було якомога менше. В ідеалі, який навряд чи можливо досягти, щоб їх не було взагалі. А повертатися до МВФ Україну спонукає саме криза. Насамперед, криза довіри іноземних інвесторів. Адже грошей потребують усі. Й у світі дуже багато грошей. Але Україні без МВФ грошей не дають. Іншим країнам дають, і вони постійно залучають нові позики, не зачіпаючи водночас популістів у телевізорі. А Україні не дають.

Що зараз буде під загрозою? Насамперед незалежність Національного банку. Реформа корпоративного управління. Незалежність НАБУ. Атака на всі ці головні реформи стримувалася необхідністю домовитися з МВФ. І зараз ми домовилися. А що буде через 3−6 місяців — на так довго в Україні загадувати не прийнято. Так само, як в Україні не прийнято виконувати взяті на себе зобов'язання.

А отже, є ризик, що атака відновиться. До того ж, якщо президент вважає, що структурні зміни — це не створення ефективних незалежних інститутів, а будівництво доріг. Що теж, звичайно, добре. Але воно жодним чином — не структурна зміна. А просто витрачання грошей, які поки є завдяки тому, що за останні 4−5 років відбулась низка справжніх структурних змін. Їх було дуже мало, але вже достатньо, щоб з'явилася можливість закатати мільярди доларів у асфальт.

У підсумку, влада не розуміє, чому важлива незалежність Нацбанку, тим більше, коли дуже хочеться зробити всім дешеві кредити. Як у Європі. Не помічаючи водночас, що «у Європі» самі країни можуть залучати гроші під 0%, а Україні це може тільки снитися. Тому влада не розуміє, чому важливе корпоративне управління, крім того, що воно заважає взяти телефон і наказати керівнику Укрексімбанку зробити добре. Коли прокляті іноземці в наглядових радах не слухаються. І навіщо вони там, влада теж не розуміє.

Саме тому зараз високий ризик дурниць. До того ж, публіка вже підготовлена. Українські телеканали були заповнені пропагандою про зовнішнє управління. Про погане МВФ. А, отже, кроки з відкату реформ можуть бути не тільки приємні, але й популярні. Як тістечка перед сном. Як бутерброд із лікарською ковбасою.

Але такі кроки мають свою ціну. Яку заплатять усі. Нехай не одразу. Але обов'язково заплатять. І так, чим більше дурниць тепер зробить влада, тим більша буде потреба у грошах МВФ потім. Бо про важливість незалежності Нацбанку, добре знають інвестори. Бо інвестори прекрасно розуміють, у чому головна роль корпоративного управління. Й інвестори цінують, що в Україні з'явився такий інститут як НАБУ, важливою умовою створення якого була його незалежність. Бо інвестори розуміють, що може стояти за потенційним відкатом «антиколомойського» закону, нехай і через «типу незалежний» Конституційний Суд або за рішеннями інших судів у справі Привату.

Тому кроки влади можуть не тільки зруйнувати співпрацю з МВФ, скерувавши її звичним шляхом саботажу, але і розлякати інвесторів. Однак про це можуть здогадатися не одразу. І будемо сподіватися, що влада встоїть перед спокусою підлітка, батьки якого поїхали на дачу, — і тепер можна все.

Переклад з російської

Джерело