Про "План Даллеса": коріння і тривале життя фальшивки
В Інтернеті вистачає зразків наукоподібних рефератів, в яких «План Даллеса» згадується і цитується цілком серйозно, як важливий політичний документ.
Процитую фрагмент реферату «Інформаційно-психологічне протиборство», вміщеного у розділі «Військова справа» на порталі «Моя освіта»:
«Війни в сфері смислів (консцієнтальной війни, від латинського слова «свідомість») майже непомітні, але виключно руйнівні і проводяться не тільки у воєнний, але й у мирний час. Добро і зло, честь і ганьба, краса і неподобство, колективізм та індивідуалізм, дружба, сумління, взаємовиручка — сенс цих уявлень піддається атаці і перегляду. Деформується або знищується інтелектуальний ресурс нації, руйнуються ціннісні установки населення противника. У таких війнах знищується культура.
Суть подібної війни ще в 1945 році на одному з секретних засідань виклав директор ЦРУ США Аллен Даллес: «Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників в самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найбільш непокірного на землі народу, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості… Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих художників, які стануть насаджувати і втовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, дисидентства, словом, всякої аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину… Ми будемо братися за людей з дитячих, юнацьких років, будемо завжди робити головну ставку на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них агентів нашого впливу.
Поки існує з п’ятикутною зіркою на лобі радянський солдат і людина із позначкою комсомолу на грудях, ми не зможемо підкорити Радянський Союз. Треба міняти методи боротьби проти червоних, а для цього необхідно вкласти в психологію радянського громадянина нашу пропаганду, тобто міняти психологію їх, починаючи з колискового віку. У першу чергу необхідно прибрати з екрану радянське кіно, зі сцени — театр, вдарити по шкільних і вузівських установах, створити паніку в органах державної влади, починаючи з Кремля, з таким розрахунком, щоб керівники владних структур більше сварилися між собою. Ворожнеча між націями в СРСР розвалить його як картковий будинок. Після чого ми вдаримо по економіці".
Що одразу впадає в очі, так це вкрай неоковирна українська мова цитати з «Плану Даллеса». Ясна річ, маємо або машинний переклад, або авторський, але безграмотний з російської. Саме з російської, бо оригінал «Плану Даллеса» виконаний російською, а цей «План» ніколи не виголошувався Алленом Даллесом. Причому досить наведеного фрагменту, щоб установити час написання «Плану» та коло його ймовірних авторів. Скажімо, слово «дисидент» в сенсі політичного інакодумства, участі в Русі Опору червоному тоталітаризму почало вживатися лише в 1960-х. Наступне: принциповий противник комунізму Даллес у «Плані» ні слова чогось не говорить про комунізм і загрозу тоталітарної ідеології. А чи міг американський дипломат і розвідник вважати рабів Сталіна «найбільш непокірним на землі народом»? Міг він через кому ставити «духовні корені більшовизму» та «основи народної моральності»? Такий текст міг створити лише неосталініст. В остаточному ж вигляді, найшвидше, «План» міг народитися в середовищі виплеканої очільником КҐБ Юрієм Андроповим в 1970−80-ті «партії руситів», тобто російських націонал-соціалістів. Не випадково вперше про нього заговорив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Іоанн (Сничов), діяч вельми реакційних поглядів, у не менш реакційній газеті «Советская Россия» 20 лютого 1993 року, а того ж року його опублікував московський чорносотенний журнал «Молодая гвардия», редагований знаним «руситом» Анатолієм Івановим — тим самим, у романі якого «Вечный зов» у 1981 році фігурували моменти, зіставні з «Планом». Коло замкнулося…
Інакше кажучи, текст «Плану» виглядає маячнею божевільного для кожного, хто хоч трохи знайомий зі стилістикою виступів політиків США та американськими офіційними документами, але є цілком логічним для російського нациста, нехай і з погонами «компетентних органів». Я вже не кажу про те, що в 1945 році ЦРУ ще не було створене, а Аллен Даллес тоді ще не очолював американське розвідувальне відомство (це сталося у 1953 році) і взагалі не був генералом, як безапеляційно стверджував митрополит. Це в СРСР таку структуру очолював би генерал, а у демократичних державах кваліфікація розвідника визначається не великими зірочками на погонах. А ще якби «План Даллеса» реально існував, він би неодмінно став знайомим радянським спецслужбам іще по війні. Бо ж надто багато агентів СРСР тоді працювало в США. Секрети атомної бомби вкрали, таємниці розробки водневої — теж (в останньому випадку вчені в Союзі одразу вирахували помилку американських розробників і пішли іншим, успішнішим шляхом). А якби став відомий такого штибу документ Кремлю та Луб’янці — обов’язково був би опублікований чи, принаймні, використаний у нищенні всього живого, а його сліди та посилання на нього збереглися б в офіційних документах. Але ні! Та й навіщо — радянське керівництво впоралося з деструкцією «нашої соціалістичної імперії», як звав її Горбачов, без усілякого «Плану Даллеса».
Але хтось вважає українських студентів нездатними зрозуміти ці прості речі.
