Медична реформа. Не про медицину. Про математику

По-перше, вже був перший, вибачте за каламбур, етап. І від нього всім стало краще. В ньому закладено принцип «гроші йдуть за пацієнтом». І той же принцип закладений і в другому етапі. То чи може принцип, який правильно спрацював у першому випадку, працювати якось неправильно у другому? Ні. Це суперечить здоровому ґлузду. І для цього не потрібно бути спеціалістом у медицині.

По-друге, я бачу людей, яки завжди виступали проти медичної реформи. Ну, вибачте, якщо Медведчук проти, разом з усією колишньою партією регіонів, разом з Рабіновічем і Тимошенко, то я точно за. Бо кращого індикатора у світі просто не існує. Якщо проросійська п'ята колона виступає проти змін, значить, ці зміни мають зробити Україну сильнішою. І для цього також не потрібно розумітися на медицині.

По-третє, просто аналіз цифр. Це не медицина, це проста математика, якою мають володіти навіть КВНщики.

Цифри нам потрібні щоб проаналізувати дві страшилки, якими лякають з телеканалів. Перше — що звільнять усіх лікарів. Друге — що зараз прийде туберкульозний кінець світу. Ці фрази б'ють на емоції. Але не мають жодного стосунку до реальності.

І так, тубдиспансери. Іх типу бажають зберегти по-старому. По-радянськи. Дивно, що лепрозоріі не пропонують відновити. Ну, щоб проказа не знищила Україну.

Коли були потрібні ці напівтюрми? Коли не було ефективного лікування і пацієнти були постійно заразні. А зараз за кілька тижнів прийому препаратів пацієнт перестає бути заразним. І навіщо його тримати під замком і витрачати на це наші з вами кошти?

Але це про медицину, а ми ж домовились, що тільки про математику. Отже. Зараз в тубдиспансерах ми витрачаємо на одного пацієнта 115 тис. гривень. На одного лікаря у таких закладах припадає 14 пацієнтів на рік. А бюджет такого тубдиспансера — 105 млн грн на рік. І при цьому Україна — одна з перших в Європі за рівнем смертності від туберкульозу, а самі тубдиспансери за такого масштабного фінансування — зазвичай, чомусь аварійні будівлі. І нам кажуть, що треба залишити все, як є.

А яка альтернатива? Справжнє лікування одного пацієнта з серйозною недуцгою в оптимізованому стаціонарі (відділенні) обласного центру коштує 9 373,13 грн, за середнього терміну госпіталізації 34 дні. За важкої відкритої форми туберкульозу, що виділяє бактерії. Це, до речі, в Одесі. Туберкульозна лікарня. У попередні роки провели реорганізацію туберкульозної служби та перейшли на лікування за сучасними стандартами. Мають багато пацієнтів. Працюють ефективно.

Ось вам результат реформи. І ось чому без реформи так критично не вистачає грошей. Бо вони спускаються в унітаз. З точки зору платників податків. І йдуть на благу справу, — з точки зору головних лікарів та їхніх друзів. Ми з вами можемо платити удесятеро менше і при цьому лікувати набагато краще. А, значить, є шанс значно збільшити зарплату тим, хо лікує, і поліпшити матеріальну базу. Тому що на сьогодні тариф від НСЗУ на одного пацієнта з туберкульозом — 20 663 гривні. Тобто вистачає з головою. Це про математику. Це про ефективність.

Але ні, вам кажуть, що треба зберегти тубдиспансери. І це не про знання медицини. Це про здоровий ґлузд.

Друга лякалка — звільнять третину лікарів. Правда, при цьому кажуть, що лікарів в Україні не вистачає. І це, зазвичай, говорять одні і ті ж люди. І, зазвичай, до речі, це ті ж люди, які воліють не зустрічатися з українськими лікарями, щоб ті їм не нашкодили.

По-перше, формування штату лікарні, набір та звільнення персоналу — виключне повноваження власника лікарні — місцевої влади. От важко уявити, як місцева влада починає у себе звільняти лікарів і наражати громаду на небезпеку.

І от приклад. Знову про цифри. Щоб оцінити рівень маніпуляцій і брехні. Виходить новина — у Сумському пологовому звільнять 500 медичних працівників. По-перше, треба ж подумати, скільки ж народу народжується у тих Сумах, що у них так багато було людей у пологовому будинку. Але виявляється, що насправді, скоротили 37, з них лише 16 лікарів, 80% з яких — пенсійного віку. При цьому скоротили не з пологового будинку, а з жіночої консультації, де на одного лікаря було чотири пацієнтки на рік. Я не хочу платити зі своїх податків лікарю, у якого чотири пацієнтки на рік. Я краще заплачу більше тому, у кого чотири пацієнтки на день. Але, ні, кажуть. Всі мають бути рівні.

Це і є совок у голові. Це і є комунізм. Всі мають бути однакові у своїй сірості. І в результаті талановитий лікар, який отримує копійки і має сотні пацієнтів, плює на це все і втікає за кордон. І він, бляха, правий. Бо якщо громадяни бажають тримати його у сірості, то нехай самі це розгрібають.

Це про медицину. Це про здоровий глузд. І бажання залишити все, як є. Прикриваючись особливими українськими реаліями. А які такі реалії в Україні особливі? У нас тут що, усі безсмертні, чи що? Українські реалії — це знову вигадування велосипеда з квадратними колесами. При чому єдина мотивація для цього — інтереси корупціонерів, які бажають зберегти грошові потоки.

В Україні немає ніяких реалій. Тут так само працюють закони фізики, як і в Німеччині. І тут так само працюють закони економіки, як у Британіі. І так, 2+2 в Україні завжди 4, що б там не розповідали вам українські чиновники. Це стосується і наших з вами грошей, які йдуть на медицину. Ні. Які мають йти на медицину. Але, зазвичай, тікають деінде.

Джерело