Руйнування інституцій бумерангом вдарило тих, хто його розпочав
Ми переможемо. Але це буде складно і не швидко
Коли минулої осені попередній уряд вніс зміни до закону про державну службу, запровадивши «політичні звільнення», я кричав, що цього не можна робити. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук відповідав, що інакше не можна звільнити старих корупціонерів з різних державних агенцій. А Максим Нефьодов пояснював, що інакше не можна поміняти ключових корумпованих керівників митниці. Для мене ж було очевидно, що руйнування інституцій бумерангом вдарить по тих самих людях, які його розпочали.
І коли першою жертвою політичних чисток стала професійна команда Міністерства охорони здоров'я, мені казали, що шкода гарної команди, але ліс рубають — тріски летять. І навіть навесні, коли все вже було очевидно, ілюзія ще зберігалася. Дві години я сварився з Олександром Стародубцевим та Світланою Котляревською на стратегічній сесії Національного агенства з питань державної служби, пояснюючи, що «політичні звільнення» можуть бути лише протягом нетривалого надзвичайного режиму ручного керування, а надзвичайний режим ручного керування за визначенням мусить бути обмеженим у часі — іншими словами, скринька Пандори мусить автоматично зачинитися через певний час, інакше поглине тих, хто її відкрив.
Бумеранг повернувся: за цією самою статтею звільнили і Стародубцева, і Нефьодова. Я дуже люблю і підтримую цих людей, але хочу звернути увагу: увійти в режим руйнування інституцій легко, вийти з нього дуже важко.
Гончарук думав, що уряд має принаймні один рік, тому урядова команда замахнулася на великі речі: приватизація, концесії, земельна реформа, трудова реформа. Чистка державної служби була в цьому ряду. Всі думали, що є принаймні один рік, бо це гарантує закон. Бо ніхто не міняє топ-менеджерів, як рукавички, та ще й у розпал кризи.
Але коли не вистачає стратегічного бачення і розуміння важливості інституційного будівництва, то може статися все, що завгодно. Мені шкода тих людей, які повірили очільнику держави без стратегічного бачення та розуміння важливості інституційного будівництва. Все одно ми переможемо. Але це буде складно і не швидко.
