На Банковій вважають, що вакцину створять на коліні
Один щасливий вчений стане мільйонером, а решта далі сидітимуть без зарплат
Брак освіти — це таки безнадійно та невиліковно.
Спершу колишній міністр економіки ніс благоглупство про «20% від вартості відкриття» для науковців, я тоді докладно пояснював, чому це так не працює, і як насправді між собою взаємодіють наука та фінанси.
Але «Зе-мільйон» за вакцину — це значно сумніше та безнадійніше за «милованівський відсоток».
Обіцяти «преміальний лям зєлєні» за готовий високотехнологічний продукт, і в той же день ухвалити секвестр бюджету, де від фінансування науки відрізають понад мільярд (!) грн — це офіційне визнання вищої посадової особи країни у невігластві десь того ж рівня, що неписьменність чи незнання таблиці множення.
Отже, от як виявляється на Банковій уявляють собі науку: десь сидять мудрі люди, які роками не отримують ні платні, ні приладів, ні реагентів. Але якщо їм пообіцяти мільйон (певно, в уяві окремих шоуменів — це «чарівна» сума, за яку купується все та всі), то вони якимось дивним чином, на коліні, з водопроводної води та весняного повітря «народять» чудодійну вакцину, і всі будуть врятовані. І далі все знову буде, як було — один щасливий «учьоний» стане мільйонером, а решта і далі сидітиме без зарплат, не кажучи про прилади та реагенти, а уряд всі нові дірки у бюджеті затикатиме за рахунок науки та освіти. Але коли знову якийсь грім вдарить, «учьоних» можна буде знову закликати, і вони за якусь чергову копієчку одразу ж видадуть «на гора» готовий рятівний продукт.
Ну, от як пояснити шоуменам, що це так не працює?!
Мабуть, найкраще це зробив один мій колега, який знайшов підходящий приклад із Зе-біографії: щоб зіграти соло на роялі, треба спочатку придбати рояль, орендувати концертний зал та сповістити публіку, без цього не вийде — чим би ти не грав із даної тобі від природи анатомії…
Неможливо купити готовий продукт у компанії, яку давно довели до банкрутства та зупинили всі виробничі потужності — а саме цим є пропозиція «вакцинного Зе-ляма». За всього бажання у компанії нема такої можливості: верстати продані на метал, робітники звільнені, у цехах трава поросла… Саме таким є стан нашої науки після десятиліть відсутності інвестицій.
І так, наука — це саме інвестиції. Щорічні інвестиці в те, щоб коли «смажений півень в дупу дзьобне», було до кого і куди звернутись за порятунком — в працюючі лабораторії, де сучасне обладнання, невимерлий з голоду персонал, склади з реагентами та інші бодай мінімальні умови, які відрізняють живе виробництво від мертвого. І так, наука в цьому сенсі нічим не відрізняється від будь-якого іншого виробництва — вона потребує спершу інвестування, а тоді вже окупається за результатами, а не навпаки.
Звісно, є інший шлях — купляти винятково готові продукти у тих країнах, де в науку інвестують, а нашу країну визнати виключно сировинним придатком до них, чи, як казав один наш закордонний доброзичливець, «аграрною наддержавою». Це теж варіант. Але тоді цей готовий продукт коштуватиме далеко не «лям» — бо там, у розумних країнах, також схочуть окупити свої раніше вкладені інвестиції, і, в першу чергу, не за рахунок своїх громадян, а за рахунок сировинних неопапуасів, які до того економили на інвестиціях у свої власні науку та освіту.
Здається, президент та Рада чітко показали, що вони обирають саме таку логіку інвестування — папуасько-сировинну. Що ж, вони мають на це право — їх обрав народ.
Але хай тоді цей народ не ображається, якщо під час якоїсь чергової пандемії (а їх буде ще не одна, і «коронка» — це дуже лайт-версія, можна сказати, «дитяче лопотіння», порівняно з «іспанкою», чорною віспою та багатьма можливими варіантами) їх не встигнуть вилікувати, бо рятівною вакциною, в першу чергу, себе забезпечать «білі люди» — ті, хто в спокійний час, до катастрофи, інвестує у науку, а не чекає від неї безкоштовного рятівного дива. Зрештою, це називається природний добір — виживуть розумніші.
