Тест на внутрішнього жлоба

Кажуть, що найкращий спосіб оцінити — це поглянути з боку. Якщо так, то епідемія надала нам таку можливість.

Відтепер ми всі стоїмо на відстані від звичного. Робота, друзі, ритм життя — все, що було добре знайомим, тепер звучить трохи інакше.

Ми зможемо перевірити свої пріоритети, прогнози і оцінки. Криза щедра, і тому така можливість буде у кожного.

Вона змінює простір політичного. Щоб відженити президента від олігарха, потрібна була глобальна пандемія.

Ми вже не дізнаємося, був би «антиколомойський» закон, якби не коронавірус. Законопроєкт про Приватбанк рясніє правками, провладна фракція — протиріччями, а монобільшість на наших очах перетворюється в стерео.

Рік тому в парламент зайшли слуги двох панів, інтереси яких тепер розійшлися. Хто переможе в сутичці двох йокодзуна, ми дізнаємося дуже скоро.

І так само ми дізнаємося, чи повторить карантин долю АТО. На кризу можна списати не менше, ніж на війну. Переглянути обіцянки, переписати програми, змінити риторику.

Навіть до пандемії нова влада ніяк не могла закріпити себе в політичних координатах і тому коливалася між табором реформ і «міцними господарниками». А нове випробування ризикує подарувати їй універсальне виправдання для будь-яких помилок.

До того ж страх — це найкращий маркетолог. Він здатний продавати як ніхто.

Під маркою подолання наслідків у нашому політичному магазині можуть відкрити торгівлю чим завгодно.

Посилення держави і заборона мітингів, торгівля з Росією і нова верстка бюджету. Новий асортимент може виявитися великий, а універсальною обгорткою стане боротьба з бідністю, злочинністю та безробіттям.

Криза щедра і ллє воду на найрізноманітніші млини.

Хтось, як президент США, реагує в логіці самоізоляції і закликає зупинити фінансування Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Хтось, як Папа Римський, говорить про глобальну екологічну кризу і закликає згадати про малозабезпечених.

Усі отримали трамплін для власних гасел. Хтось буде тиснути на гашетку теми міграційних ризиків. Хтось — вимагати нової глобальності.

Одні стануть переробляти міжкімнатні двері на вхідні. Інші захочуть відкритості й транспарентності.

У багаття старих протиріч підкинули хмизу, і криза відтепер буде майоріти на всіх ідеологічних флагштоках.

Втім, вона уже там висить. І всі країни тепер схожі на гравців у казино, які обирають, на який колір їм ставити. На одній шальці терезів — економіка, на іншій — охорона здоров'я.

Кожна країна приречена робити вибір між сьогочасною загрозою і відкладеною.

У цьому виборі немає нічого легкого і нічого гуманного. Бо кожне рішення загрожує долями.

Продовження карантину відгукнеться безробіттям і бідністю. Скасування карантину — переповненими лікарнями і похоронами.

Який би варіант ви не вибрали — виграє казино. Опоненти завжди зможуть оголосити ваше рішення програшним і безвідповідальним.

До речі, про відповідальність. Нинішня криза стала перевіркою ще й для нас самих.

Кожна країна закрилася в національній квартирі і перевіряє себе на солідарність.

Наші традиції, наша згуртованість, наша етика — все тепер проходить через детектор брехні. І фінальний рахунок на табло висвітить медична статистика.

Все тому, що людині властиво бути легковажною. Нехтувати загрозою. Кивати на власний фаталізм. Пояснювати порушення заборон авантюрною жилкою. А тому хтось відмахується від масок. Хтось тікає з-під обсервації. Хтось ходить із симптомами на роботу.

Але вся ця бравада має сенс, коли на кону стоїть ваше власне життя. А епідемія переписала рівняння. Той, хто порушує правила, ставить на кін не власне здоров'я. Все навпаки — він бере в заручники навколишніх.

Кожне карантинне обмеження — це не спроба захистити вас. Навпаки, це спроба захистити від вас.

Звід нових правил виходить з того, що кожен громадянин — це потенційний носій хвороби. А тому самоізоляція, обсервація і навіть маски потрібні лише для того, щоб кожен з нас не заразив іншого. Тим більше, що імунітет у всіх різний, а тому чиєсь безсимптомне існування може відгукнутися фіброзом легенів у випадкового зустрічного.

Під час епідемії готовність порушувати правила перестає бути синонімом мужності. Втеча з-під обсервації не є перевіркою на авантюризм.

Порушення правил не тягне за собою розплату власним здоров'ям. Навпаки, це історія, в якій за кожного порушника заплатять оточуючі.

Відтепер всі здають тест на внутрішнього жлоба — політики, бізнесмени, обивателі. Епідемія як тест Роршаха: поки одні бачать в ній ризики, інші бачать в ній можливості.

Такий собі прямий доступ до нашого несвідомого. У цьому дзеркалі відіб'ються всі, і нарікати на нього вже не вийде. Ми будемо здавати цей іспит в унісон з усім світом, і оцінку за підсумком нам виставить статистика загиблих.

Звинуватити інших вже не вдасться — кожна країна замкнена всередині своїх кордонів.

Пандемія запустила глобальний аудит, і вся наша реальність буде піддаватися ревізії.

Вже не вийде оголосити себе «людиною світу» — твій побут відтепер визначається кольором паспорта.

І якщо хтось вважає себе «поза політикою», це зовсім не позбавляє його від наслідків.

Джерело