Страх окупанта. Чого Росія боїться в Криму

Порушення російським Слідчим комітетом Криму кримінальної справи щодо голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова — думаю, ще один важливий доказ того безперечного факту, що окупант і через шість років після анексії не відчуває себе на півострові вдома.

Здавалося б, що російському слідкому до Чубарова? Голову Меджлісу, як і багатьох інших лідерів кримськотатарського народу, витіснили з території півострова, вкотре позбавили Батьківщини. Меджліс заборонений, його намагаються підмінити фейковими організаціями, репресії проти активістів кримськотатарського національного руху тривають — як, втім, і проти всіх, хто висловлює свою незгоду з політикою Кремля. Організований кримськотатарськими активістами «Марш гідності» російські політики — як і російські слідчі — могли б просто проігнорувати, адже він проходитиме вільною територією України. Але ні!

Проти Чубарова порушують справу щодо подій, які відбувалися в період, коли сама Росія вважала Крим частиною території України. Це відбувається вже не вперше, коли Москва демонструє свою зневагу до власних «правових норм». Відбувається це завжди, коли потрібно порушити кримінальну справу проти того чи іншого політичного противника — але немає жодних реальних фактів для притягнення його до відповідальності за дії, вчинені — навіть номінально — на території Російської Федерації. І тоді Слідчий комітет починає звинувачувати за «злочини», нібито вчинені на території інших держав. Згадаймо інші «справи 26 лютого», за якими переслідували Ахтема Чийгоза та інших українських громадян за участь у мітингу в українському Сімферополі, або «справу Костенка» за участь кримчанина, українського громадянина в Революції Гідності в Києві (таких справ, до речі, у Криму було декілька)…

І за цим, думаю, завжди стоїть не тільки правове беззаконня, неповага до власних законів і навіть здорового глузду.

Упевнений, за цим завжди ховається звичайнісінький страх. Страх окупанта.

Переклад з російської

Джерело