Навіщо Зеленському надзвичайний стан?
Маю великий сумнів, що ідея запровадження надзвичайного стану народилася у Зеленського від усвідомлення небезпеки коронавірусної пандемії.
Кажуть, днями Зеленському поклали на стіл результати закритих соціологічних досліджень двох незалежних компаній, зроблених на замовлення Офісу президента. Рівень підтримки Зеленського-Голобородька упав до 17−19 відсотків. Для вчорашнього коміка, звиклого до слави і овацій, це справжня катастрофа. Для тих, хто разом з ним прийшов до влади з метою збагачення (щоб і правнукам вистачило) — це недвозначний натяк на минущість їхніх мрій.
Тому Зеленський вирішив обрати «китайський варіант» боротьби з вірусом, а насправді — силовий сценарій утримання при владі. Однак стратегічний задум, на який він нарешті знайшов час, приречений на провал. Бо Зе!, як і будь-який диктатор, залишиться наодинці не тільки з проблемами, а й з тими, хто його обирав, кого він обдурив, кому наплював у душу. Йому не допоможуть ні вірні «слуги», ні Аваков зі своєю національною гвардією. Аваков кине його першим. Достатньо пригадати, як повівся Арсен Борисович задля посади з експрезидентом Порошенком. Зеленський, мабуть, не розуміє, що режим надзвичайного стану тільки посилить Авакова, який і без того фактично оперує усіма силовими структурами держави, окрім СБУ та армії. У підпорядкуванні чинного глави МВС і «приватні армії». Бо як інакше трактувати діяльність його «тітушок», гордо найменованих «Національними дружинами»?
Іван Баканов — «на 100 відсотків» своя людина, однак його схильність саботувати деякі надто екстравагантні вибрики свого бізнес-партнера з 95-го Кварталу сіють сумніви у цілковитій лояльності очільника Служби.
Та й хто поручиться за армію після «янелоха» на «передку», а особливо, після кривавого досвіду «розведення»? Хто стане захищати президента, який опускається до написання скарг на дівчат-волонтерів чи бере участь у дикуватій пресконференції, на якій «призначають» добровольців і медиків винними у замаху на Павла Шеремета?
Тому Зе! ризикує «зазирнути у вічі» Арсену Борисовичу, коли прийде критичний момент.
Зеленський втямив, що не може інакше керувати країною, лише методом заборон, репресій і переслідувань інакодумців. Йому зручно, коли всі сидять «по хатах» і втикають у телевізор, на екрані якого він — герой і рятівник. Нікому й на думку не спаде, наскільки витончено цинічною, брехливою і нетривкою є його справжня влада, здатна використати найжахливішу трагедію, епідемію, війну, розруху задля власного виживання.
Коли Зе! каже про те, що у боротьбі з коронавірусом обирає «китайський варіант», бо, мовляв, демократичні підходи тут не діють, то чи не чуємо ми з уст вчорашнього «свого хлопця» і «лібертаріанця» відлуння італійського диктатора Беніто Муссоліні, який був переконаний, що «істина у тому, що люди втомилися від демократії». Якщо Зеленського не зупинити зараз, то наступною тезою його політики стане вислів дуче: «Для порятунку… треба розстріляти кілька десятків депутатів. Я вірю, що парламент — це бубонна чума, яка отруює кров нації».
Чимало депутатів-слуг вже усвідомили свої сумні перспективи, тому почастішали їхні демарші і звернення до свого лідера, які закінчуються істериками Єрмака або ж, як у випадку Лероса, вигнанням з кола наближених.
Зеленський розуміє, чим нижчим буде його рейтинг, тим частішатимуть симптоми розпаду серед його «слуг». І вони шукатимуть собі нові «парасольки» або ж ретельніше відпрацьовуватимуть завдання старих патронів — Ігоря Коломойського чи Віктора Пінчука. Бо власне вони й прийшли сюди не бавитися у державотворчість, а наїстися досхочу за чужий кошт…
Але наразі парламент потрібен Зеленському для остаточної реалізації капітулянтських планів, узгоджених з Путіним і попередньо легітимізованих Єрмаком та Кучмою у Мінську. Не суттєво, як при цьому голосуватимуть «слуги»: у масках, дистанційно чи перебуваючи під крапальницями у боксах інфекційних лікарень. Мета виправдовує засоби…
Щойно законодавці виконають «брудну роботу», як Зеленський позбудеться їх, не виключено за рецептом Муссоліні.
