Передплатити Підтримати

Гроші не врятують. Що коли політики захворіють?

Тепер у них є шанс «насолодитися» тим рівнем лікування вдома, яким вони займалися. Тому що летіти нікуди

У нас є чимало бізнесюків, які пиляють бюджети, політиків і держчиновників, які з придихом розповідають про те, як вони дбали і дбають про охорону здоров’я в Україні. Але коли вони або їхні рідні хворіли, то вони летіли в клініки Австрії, Німеччини, Ізраїлю або США. Говорили тут, а лікувалися там. Але тепер їм нікуди летіти. Європа закрила вліт. Ізраїль і Штати закрилися. Світ самоізолювався. І лікуватися тепер всі перераховані вище будуть в Україні. Ось тепер у них є шанс «насолодитися» тим рівнем лікування вдома, яким вони нібито займалися. Тому що летіти нікуди. Лікувати їх усіх будуть тут. В Україні. І їх чекають проблеми.

Лікарі хороші у нас є. І клініки хороші у нас є. Але їх мало. Шалено мало. А умови, комфорт і забезпечення обладнанням більшості лікарень далекі від стандартів, до яких звикли ті самі бізнесюки, політики і держчиновники. І в період епідемії вони можуть зіткнутися з усім цим. Така ситуація.

Просто вони ніколи не думали, що таке станеться. Але сталося. Тепер пожинатимуть те, що посіяли. І гроші їх не врятують. Адже вони не лікують, якщо немає обладнання, ліків і профільного лікаря. Що робитимуть колишні міністри охорони здоров’я, якщо з’ясується, що лікувати їх нікому, а лікарі поїхали? Або будуть лікувати ті, хто просто купив собі дипломи у цих самих міністрів або держчиновників? А це вже реалії нашого часу.

Я ніколи не їздив на лікування за кордон. Завжди лікувався в Україні. І моя сім'я завжди лікується тут. За кордоном лише кілька разів звертався до швидкої допомоги. Тому я добре розумію, чого нам треба очікувати. А ще я все життя неформально спілкуюся з лікарями та медичними працівниками і дуже добре уявляю рівень готовності нашої системи охорони здоров’я до подібних криз. Зрозумійте, я не радію ситуації, а просто вкотре переконався, що приказка «що посієш, те й пожнеш» абсолютно слушна. Тепер багато хто пожинатиме. І не факт, що вони отримають позитивний підсумок.

Це не тільки карма. Це наслідки їхніх дій. Точніше, їхньої бездіяльності, імітації, корупції і багато чого іншого. Пам’ятаєте приказку про те, що життя — це супермаркет, але в кінці все одно буде каса, де доведеться розрахуватися? Так от, багато хто вже підходить до каси і будуть розраховуватися за свої порожні слова, за брехню, за лицемірство і блюзнірську бездіяльність. І це справедливо. Може, це стане наукою для всіх інших.

Переклад з російської

Джерело