За лаштунками карантину, або Чому таланить дурням?

Якщо Порошенкові й не поталанило у чомусь, так це у його майже фанатичній відданості демократичним процедурам. Запровадити надзвичайний, воєнний стан, не кажучи вже про карантин, у нього було стоп’ятсот нагод за роки російської агресії та вирішив, що буде «по-чесному».

Тепер народ потихенько скрипить зубами від власного волевиявлення, споглядаючи, як на його очах «свій хлопець» Голобородько у турборежимі зміцнює «клоунократію». Зовсім не смішну, не телевізійну, а жахливу своїми наслідками. Для усіх, не тільки легковірних обивателів, які купилися на феєричні обіцянки і несосвітенну брехню.

Новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль, попри свою зовнішню респектабельність, якось не хотячи, як кажуть, за Фрейдом, взяв і оприлюднив перед журналістами справжнє «домашнє завдання» уряду на карантин. Сталося це акурат того ж дня, коли на закритому засіданні Кабміну запроваджували цей вельми сумнівний за своїм наповненням привентиний антиепідеміологічний захід по всій країні. Денис Шмигаль, відповідаючи на запитання про перспективи співпраці з МВФ, заявив, що всі непорозуміння з Фондом будуть вирішені за «три тижні». Акурат стільки ж триватиме і карантин імені Зеленського.

Тобто, змусивши активних людей сидіти «по хатах і не рипатися», загнавши журналістів у Верховній Раді десь на загумінок, парламентська більшість з подачі «нових облич» у фактично пронафталіненому уряді, ухвалюватиме потрібні рішення для того, аби отримати чергову позику від МВФ. Які це рішення? Судячи з висловлювань міністра фінансів Ігоря Уманського, йдеться насамперед про земельний закон, який у «турборежимі», відкидаючи всі поправки, розглядають у сесійній залі. Щодо другої вимоги, то пан міністр був вельми дипломатичним. Настільки, що разом із купіллю вилив і дитя. Йдеться про закон про банки, який робить неможливим завдання шкоди публічним фінансам від колишніх власників банків, які свого часу були виведені з ринку НБУ. «Чув, що цей закон спрямований проти однієї людини (Ігоря Коломойського — Ред.), насправді, це маніпуляція, оскільки розуміємо, що коли з ринку було виведено понад сто банків, то це загальна норма, яка стосується всієї системи і не тільки по тих рішеннях, які були у минулому». Насправді закон не «проти», а «за» Коломойського, бо дозволить йому оскаржувати рішення не тільки у Лондоні, куди руки олігарха закороткі, а у вітчизняних судах імені Портнова.

Це, так би мовити, економічна складова «карантинного домашнього завдання» уряду Дениса Шмигаля. Якщо воно буде виконаним, то Зе! клоунократичний режим отримає від МВФ гроші для підтримки штанів, а от громадяни заплатять пану Коломойському за «шкоду» (150 млрд дол, виведених Ігорем Валерійовичем з Привату!) з власних кишень. Щодо землі, то в умовах глобальної економічної кризи нинішні її дрібні власники позбудуться за жебрацькі ціни. Словом, за «три шмигалівські тижні» нас з вами «матимуть» так, як це й не снилося режисерові знаменитого еротичного кінохіта «Дев'ять з половиною тижнів» Едріану Лайну…

Але є й політична реприза, яку за лаштунками карантину розігрують вчорашні коміки з 95-го Кварталу. Вона полягає в алярмовому виконанні усіх захцянок російського тепер вже офіційного «царя» Владіміра Путіна. У кейсі «Путін — Зеленський» і подача води до окупованого Криму, що означатиме фактичне визнання анексії, й інтенсивні перемовини Андрія Єрмака з московським автором «молдовського сценарію» Дмітрієм Козаком у Мінську. У час, коли Україна перед загрозою пандемії поквапливо закриває КПП на кордонах з ЄС, ці два персонажі домовляються про… відкриття додаткових КПП на донбаській лінії розмежування, узгоджують пункти подальшого розведення військ (тільки у лютому, згідно з офіційними даними, воно коштувало життя восьми наших героїв). Там же Єрмак узгоджує з представником агресора (!) можливість запровадження миротворчої місії (ясна річ, з росіянами). І здійснює акт державної зради, погоджуючись на прямі контакти з терористами з ОРДЛО, визнаючи квазіутворення як суб’єкти переговорів.

А тут, у тилу, радник секретаря РНБО Сергій Сивохо влаштовує просепаратистські шабаші у центрі Києва, презентуючи свою горезвісну «Національну платформу» так званих «примирення» і «єдності». Лексикон цього радника і провокатора переповнений словечками на кшталт «громадянський конфлікт», взятими з кремлівських темників. У тому ж таки тилу, власне, в ізольованій від сторонніх очей залі українського парламенту відпочиває від московських вояжів до кума Путіна Віктор Медведчук і його реваншистська фракція ОПЗЖ. І нікому, — не кажучи вже про СБУ, — немає до того справи. Руки силовиків, прокурорів, поліціянтів зайняті сфабрикованими справами проти Звіробій і Федини, підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета добровольців і медиків, захистом «побитого» Сивохо від розгніваних ветеранів того ж таки «громадянського конфлікту»…

Режиму Зеленського, безумовно, поталанило з карантином. Руки розв’язані, роби, що заманеться. «Таланить дурням», — стверджує народне прислів’я, однак не уточнює, чим насправді завершується таке сумнівне везіння…