Передплата 2024 ВЗ

Операція «Весняний щит». Як турки розгромили російсько-асадовскі війська

Успіх турецьких військ в операції «Весняний щит» полягає в комплексному застосуванні різнорідних сил і засобів, в швидкості дій, в точному визначенні правильної тактики, в ефективному забезпеченні розвідувальною інформацією в реальному масштабі часу

Уроки операції для Донбасу

Турецька операція «Весняний щит» є найбільш вражаючим прикладом успішного розгрому противника під час локальної війни, а умови війни багато в чому схожі зі становищем на Донбасі. Більш того, як відомо, в Україні закуплений комплект безпілотників «Байрактар» за $ 69 млн, але через рік цей підрозділ ще не досяг боєготовності, і наші «Байрактари» не застосовуються у війні на Донбасі. Чому ж турки успішно воюють, а українці бояться застосовувати «Байрактари»? І як саме турки можуть з малими втратами панувати в повітрі і громити противника?

В Україні була сильна критика закупівель турецьких безпілотників, перш за все через їх вкрай високу вартість — шість БПЛА з двома станціями управління та 400 керованих бомб і ракет. Головним аргументом була нібито непридатність «Байрактара» на Донбасі в результаті наявності сильної російської ППО, нібито «Байрактари» будуть легко збивати. Я спочатку був прихильником закупівлі «Байрактара», і події в Туреччині тільки ще раз підкреслюють те, що я повторював і повторюю постійно — не існує невразливої й ідеальної зброї, війну виграють люди — їхня воля до перемоги і правильна тактика бойового застосування, сучасна зброя дозволяє застосовувати нові методи бою, несподівані для противника.

Отже, що ми бачимо на полі бою?

Сирійська провінція Ідліб знаходиться на кордоні з Туреччиною, після направлення до Сирії російської армії і посилення бойових дій, для контролю Ідлібу турки ввели свою армію. У провінції турки створили свою лояльну владу. Їх армія розташувалася на великій території — окремі ротні тактичні групи взяли під контроль вузли комунікацій.

Росія зараз є головним союзником режиму Асада, який контролює частину території країни. Але втримати владу Асада і вивести російські війська неможливо — режим відразу посиплеться. Війська США утримують нафтоносні райони Сирії, а без контролю Ідлібу Асад не втримається в Дамаску.

Російське командування це розуміє, вони провели реформу асадовських сил, взяли на себе повністю розвідку, управління, постачання, авіаційну підтримку, забезпечили підготовку, укомплектували іранськими найманцями і почали наступальну операцію. Мета операції — через великі проміжки між турецькими опорними пунктами проникнути в Ідліб і створити свої опорні пункти, за підтримки російсько-асадовської авіації розгромити протурецькї сили, не вступаючи в бій з турецькою армією. Таким чином, турки були б змушені вступати в переговори з врегулювання в Ідлібі з Путіним і Асадом, і Асад зміг би відновити контроль і повернути там свою адміністрацію. Першою ключовою метою наступу було місто Серакіб і район навколо нього, через який йде одна із стратегічних автомагістралей.

Але Ердоган вирішив інакше. Під час російсько-асадовського наступу турки не стали мовчки дивитися на те, що відбувається, турецька армія ввела додаткові сили в Ідліб. Асадовські війська, які зближувалися з турецькими опорниками почали розстрілювати. Турецькі військові в складі протурецьких сил Ідлібу стали зазнавати втрат у боях, російська авіація знищила два турецьких танки М-60, а 27 лютого російські або асадовські літаки атакували колону турецької регулярної армії — загинули 33 солдати. Це стало спусковим гачком і виправданням подальших дій, почалася операція «Весняний щит».

Турецькі безпілотники влаштували безпрецедентний терор в повітрі. За кілька днів турки виклали десятки роликів про ураження бойової техніки союзників Путіна. Видно, що удари завдавалися навіть по окремих бойовиках, по батареях артилерії «РСЗВ «Град», що втрати досягають багатьох сотень убитими і пораненими.

Найбільш вражає, як «Байрактар» знищує керованою бомбою новітній російський зенітний гарматно-ракетний комплекс «Панцир-С1» вартістю в $ 75−80 млн на світовому ринку. Добре помітно, що локатор радіолокаційного огляду у «Панцира» працює, проте, безпілотник залишається непоміченим, і оператор без перешкод вражає ціль бомбою, судячи з мерехтіння лампи в хвостовій частині бомби, це, найімовірніше, MAML-L, 200 таких бомб закупила Україна для своїх «Байрактарів».

Туреччина веде по-справжньому безконтактну війну, якій Росія і Асад нічого не можуть протиставити. Але чому? Адже у Росії такі сили в Сирії, велика кількість систем ППО, чому важкі дрони безперешкодно висять над Ідлібом і залишаються невразливими? З початку операції є достовірні відомості про ураження тільки одного турецького безпілотника «Анса».

У нас є свій успішний досвід застосування за роки війни українських важких дронів, які багаторазово проникали і проникають в глибину російської оборони. Наприклад, в липні 2019-го в районі Майорова український розвідувальний дрон виявив станцію радіоелектронної розвідки «Торн-МД» і станцію РЕБ «Житель» і скорегував у режимі реального часу вогонь української артилерії — обидві машини були знищені 20 снарядами. Навіть великі дрони можуть іноді діяти в глибині російських бойових порядків, незважаючи на сильну систему ППО РФ на Донбасі, яка збиває чимало наших дронів.

Чому? Тому що забезпечити суцільне радіолокаційне поле на малих висотах не може жодна країна світу, це завдання не було виконано навіть за часів СРСР. Без постійного контролю радіолокації неможливо забезпечити ефективне цілевказування для зенітно-ракетних систем і для засобів РЕБ, можливості яких у самостійному пошуку повітряних цілей вельми обмежені.

Силами радіоелектронної розвідки, які є і в ЗСУ і тим більше — в Туреччині, легко пеленгуються всі радіолокатори, їх характеристики, зона дії, дані уточнюються в режимі реального часу з супутників, за допомогою пеленгування засобів зв'язку. Тому розкрити угруповання ППО, і знайти вразливі зони можна завжди. Українська розвідка має вичерпну картину даних щодо всього російського угруповання на Донбасі, що вже говорити про турків в Ідлібі, технічні можливості у яких на порядок більше.

Тому, на мій погляд, тактика в операції «Весняний щит» була обрана така.

Під час маневрених бойових дій значна частина асадовських підрозділів виявилася взагалі без прикриття ППО, вони щільно перемішалися з турецькими бойовими порядками, так що бити їх можна було безкарно. У такій маневреній війні «Байрактари» найбільш ефективні. Турецькі війська не здійснюють наземний наступ. Але вони здійснюють розвідку і вражають противника зосередженим вогнем артилерії і РСЗВ зі своїх опорних пунктів, а цілі в глибині, що приховані і маневрують, знищують загони дронів. Це тактика, яка потрібна і нам на Донбасі — для того, щоб завдати противнику неприйнятні втрати і деморалізувати, не обов'язково починати наземний наступ.

Вважаю, що судячи з масштабу застосування безпілотників, придушення ППО було одним з пріоритетів операції «Весняний щит». На озброєнні Туреччини є також сучасні американські протирадіолокацій ракети AGM-88HARM і сучасні засоби постановки радіоелектронних перешкод. Турки масовано застосували 300 мм реактивні системи залпового вогню «Касірга» — аналог нашої «Вільхі» і «Смерча». Дальність дії «Касірги» — до 100 км, одна батарея одним залпом може надійно накрити будь-який радар, який буде запеленгований і (або) зафіксований супутником. Турецькі САУ «Фіртіна» б'ють до 40 кілометрів. Тобто в цій зоні будь-які засоби ППО вкрай вразливі.

А після знищення радарів і системи зв'язку, турки почали бити і по «Панцирах». А що дивного? 21 січня 2019-го року під час масованого ізраїльського удару по Асаду й іранцям, і придушення перешкодами асадовської й російської системи наведення ППО, ЗРПК «Панцир-С1» був знищений ізраїльським дроном-камікадзе «СкайСтрайкер». Дрон масою в 35 кг, зі швидкістю до 190 км/год, звичайно, є тихохідним і вразливим, а «Панцир» перебував у повній бойовій готовності, з включеним радаром, але не зміг виявити дрон і відбити удар.

На поточний момент З С Туреччини заявили про знищення п'яти асадовських ЗРК.

Судячи з мінімальних втрат і кількості дронів, які завдають ударів, радари ППО асадовських і російських військ в Ідлібі надійно пригнічені. В таких умовах застосовувати винищувачі з бази Хмеймім росіяни теж не можуть — їх зіб'ють, оскільки турки надійно контролюють повітря.

Таким чином, успіх турецьких військ в операції «Весняний щит» полягає в комплексному застосуванні різнорідних сил і засобів, в швидкості дій, в точному визначенні правильної тактики, в ефективному забезпеченні розвідувальною інформацією в реальному масштабі часу. Турецький удар був настільки швидким і масштабним, що Росія не встигла на нього зреагувати. І тільки зараз почалося перекидання сил і засобів з РФ на базу Хмеймім — очевидно, для поповнення втрат.

На жаль, маючи в руках «Байрактари», маючи в руках вельми ефективну розвідувальну систему, українське командування не намагається відпрацювати сучасну тактику на Донбасі. Хоча воюючи з ворогом на своїй землі, армія повинна готуватися до бою і нових методів ведення війни. Навіщо купувати зброю на війні, якщо ви боїтеся її застосувати в бою? Чому гинуть бійці на фронті, а дорогі машини, які купили, щоб не ризикувати життями, продовжують стояти на землі, забуті командуванням? Сумний факт — відсутність боєготовності «Байрактара» через рік після закупівлі, показує, що командування ЗСУ погано розуміє значення цього нового виду зброї і нової тактики, якої він потребує. Адже ніяких аналогів «Байрактара» на озброєнні ЗС РФ поки що немає.

Слід зазначити, що за інвестицій у будівництво українських ударних дронів і керованої зброї для них, за озброєння військ ракетами «Вільха» і доопрацювання проекту «Нептун», який має функції протирадіолокацій ракети, ВСУ отримає інструменти сучасної безконтактної війни, які дуже затребувані на Донбасі. Окупанти не підуть на мир, поки Україна не продемонструє силу, здатну завдати ворогові великих втрат на Донбасі.

Переклад з російської

Джерело

Схожі новини