Якщо вам цікаво, що буде з Україною в майбутньому – подивіться на Словаччину
На виборах постійно перемагатимуть випадкові люди
Повідомлення про підсумки парламентських виборів у Словаччині зводяться до того, що протестна партія «Звичайні люди і незалежні особистості» позбавила влади «традиційних політиків» з партії «Напрямок — соціальна демократія».
І тепер багаторічному керівнику Словаччини Роберту Фіцо, який пішов з поста прем'єра, але фактично продовжував керувати країною з-за лаштунків, доведеться перейти в опозицію. Таким чином, Словаччина вписується в загальний тренд «прості люди» проти «жирних політиків», а лідера партії переможців Ігоря Матовича так і хочеться назвати «словацьким Зеленським».
Але це все чудово виглядає, якщо тільки не знати політичну історію Словаччини. У 2006 році Роберт Фіцо виграв парламентські вибори після декількох років успішних економічних і політичних реформ, які проводилися словацькими ліберальними партіями. Саме ця людина була «вироком» словацьким реформам і словацьким політикам. Саме він використовував популістські та ксенофобські гасла, які із задоволенням споживали його невибагливі співвітчизники.
Що сталося за ці 14 років в Словаччині? Переможці виборів говорять про неї, як про мафіозну державу. Для того, щоб словацьке суспільство усвідомило цей простий факт, знадобилася трагедія — вбивство журналіста-розслідувача Яна Куціяка і його нареченої Мартіни Кушнірової. Куціяк і займався розслідуванням темних зв'язків прем'єр-міністра Фіцо. Якби не це вбивство, Фіцо мав би зараз всі шанси сформувати новий уряд Словаччини і правити країною ще років п'ять, а то й десять.
Але найголовніше — правління Фіцо посіяло в словацькому суспільстві недовіру до політиків як таких. Багаторічний керівник країни змусив словаків дихати популізмом, як повітрям. Саме тому перемогти його могли тільки популісти — тому що ніяких політичних сил, які користуються авторитетом у великої кількості населення, в країні просто не залишилося. Союзниками Фіцо були праві популісти і ксенофоби, саме існування яких перетворювало на респектабельного лідера. А його противниками виявилися люди з вулиці, борці з корупцією і мафією, про політичні наміри яких ніхто не знає. Поваги до політичного процесу, розуміння політики як професії у словаків більше немає. Теж саме чекає і на Україну. І у нас тепер на виборах будуть постійно перемагати випадкові люди, а ми будемо гадати, чи допоможе це подолати кризу або тільки поглибить її.
Тому що процеси, які були запущені в Україні в 2019 році, в Словаччині почалися 2006 року, з перемоги Роберта Фіцо і маргіналізації словацьких реформаторів. І якщо цікаво, що відбувається в країні, в якій популісти затримуються при владі — що ж, ласкаво просимо до Братислави!
