Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Вибір Зеленського: Україна на порозі грандіозного «шухеру». Коломойський аплодує

Невже Володимир Зеленський замість реформ і світлого майбутнього України обере інтереси олігарха і свого покровителя Ігоря Коломойського?

Хаос і невизначеність — це результат раптово заявленої позачергової сесії парламенту, яка має відбутися у середу. Додає негативних настроїв те, що, за інформацією журналістів, сесія проводитиметься фактично на вимогу олігарха Ігоря Коломоського і під його порядок денний. І це на тлі паніки на світових фондових ринках і ризиків рецесії найкрупніших економік світу.

Щоб було б в ідеальному світі? Який порядок денний був би на сесії?

В ідеальному світі економічні радники президента поклали б перед ним графіки найбільших фондових індексів, розповіли б президентові, що ми маємо справу з найгіршим тижнем за останні одинадцять років. Що на тлі коронавірусу ми бачимо паніку і, щонайменше, глибоку та різку корекцію, а, щонайбільше, — початок нової фінансової кризи. І це значить, що Україні критично важливою є підтримка МВФ, а саме — якнайшвидше отримання програми.

Україна — дуже відкрита і залежна економіка, і такі події на глобальних ринках можуть боляче вдарити по нашій економічній стабільності. Україна не матиме найближчими місяцями доступу до ринкових джерел рефінансування.

А, отже, єдиною прийнятною метою позачергової сесії мало б стати ухвалення рішень, покликаних отримати якнайшвидший старт програми МВФ. Звідси, — у порядку денному мало б бути питання ухвалення «антиколомойського закону» — ключової останньої перепони на шляху отримання програми Фонду. На шляху отримання рятівної шлюпки на Титаніку, що прямує на айсберг.

Але ні. Цього закону у порядку денному немає. Ба більше, він переповнений питаннями, які містять ризики для програми і можуть знищити співпрацю з МВФ.

Ключові ризики — це, з одного боку, ймовірні кадрові рішення щодо правоохоронних органів, там Коломойський вимагає звільнити директора НАБУ Артема Ситника і генпрокурора Руслана Рябошапку, а з іншого — обезголовлений Кабмін. І це акурат перед моментом, коли прем’єр-міністр і міністр фінансів мали б поставити свої автографи під новою програмою.
Чому це ризики?

Звільнення Ситника без законних на те підлстав стане порушенням взятих на себе зобов’язань у попередніх траншах минулих програм. А це зірве співпрацю. І не варто грати у наперстки з МВФ, помінявши перед тим закон, змінивши процедуру звільнення очільника НАБУ. Бо інституційна незалежність цього органу була критично важливою умовою, і втрата цієї незалежності під тиском бажання звільнити, стане порушенням взятих на себе зобов’язань.

При цьому очевидно, що прагнення звільнити главу НАБУ прямо пов’язане з тим, що саме Бюро зараз розслідує справу ПриватБанку. І Коломойський прямо вимагає звільнити керівника силового органу, який йому загрожує.

Звільнення Рябошапки порушить і без того слабкі позиції держави в українських судах щодо Привату. Не секрет, що прокуратура долучилася недавно до судів на боці держави і опонує Коломойському, що =змушує суддів боятися. Звільнення Рябошапки відчинить скриньку Пандори судових рішень, які потрібні Коломойському. І це не тільки зробить неможливою справедливість у справі ПриватБанку, але й підірве співпрацю з МВФ. Ціна питання — набагато більше, ніж вкрадені 5,5 млрд. доларів.

Відставка прем’єра Гончарука і поява в.о. міністрів також створюють ризики для програми. Є чотири підписанти меморандуму з МВФ і двоє з них — члени уряду, прем’єр-міністр і міністр фінансів. Статус в.о. навряд чи влаштує МВФ, оскільки підписанти меморандуму беруть на себе майбутні зобов’язання, а для цього вони мають бути не тимчасовими. Не кажучи вже про те, що потенційний очільник уряду може мати інший погляд на цю програму і це спричинить нове коло перемовин.

При цьому, судячи з повідомлень журналістів, відставки уряду вимагає олігарх Коломойський, якому не сподобалося, що уряд почав боронити національні інтереси на підприємстві, яке олігарх фактично собі привласнив. На Центроенерго.

Як наслідок, замість прискорення співпраці з МВФ на тлі кризових явищ у світовій економіці, може стартувати програма саботажу співпраці, яка позбавить Україну підтримки Фонду у критично важливу мить.

І всі заголовки у всіх світових ЗМІ кричатимуть, що так трапилося, бо президент обрав свого друга олігарха, а не реформи. Цей сигнал помітять усі. І він дуже дорого коштуватиме українській економіці. Ті, хто планував прийти, не прийдуть. А ті, хто прийшов, захочуть піти якнайшвидше.

Президент мав ідеальний шанс. Довести, що кличка «слуга Коломойського» — лише вигадка політичних опонентів. Від президента вимагалося всього лише підтримати уряд, який зміг врешті-решт знайти менеджмент для Центроенерго, який не боявся б Коломойського. І цим припинив грабіж великої державної компанії.

Та замість того, щоб підтримати позицію уряду і придушити рейдерські атаки олігарха, що силоміць утримує контроль над підприємством, президент вирішив звільнити людей, що виступили проти нього. Замість того, щоб дати сигнал силовикам, мовляв, слід навести лад і прибрати загарбників з державної компанії, президент сигналізує усім, що Коломойському дозволено все. І цей сигнал також почують всі. І у майбутній уряд підуть лише ті, хто приймає такі правила гри. Інтереси Коломойського однозначно і публічно поставлені тепер вище інтересів держави.

Це — вибір президента. Який всім нам коштуватиме дуже дорого. У прямому сенсі «дорого». У грошовому. Бо у середу ми можемо чимдуж помчати у бік дефолту. Який так подобається олігарху Коломойському. Але він, дефолт, прийде до пересічних громадян у вигляді стрімкої девальвації, інфляції і безробіття. І це буде результатом вибору. Вибору президента. Вибору президентом дружби з олігархом замість реформ.

І найгучніше такому вибору аплодуватимуть у Москві.

Переклад з російської

Джерело

Схожі новини